Українці в ЄС і Нідерландах: майбутні статуси, інтеграція та зміни у підтримці

Станом на 23 квітня 2025 року остаточного рішення про майбутнє українців після завершення тимчасового захисту ще не було. На рівні ЄС тривало узгодження спільного підходу, а Нідерланди паралельно готували власні рішення. У своєму огляді Світлана Кошек пояснює, чому цей процес потребує часу, які сценарії вже обговорюють і як загальна тенденція до самостійності проявляється в міграційній, соціальній та економічній політиці.

Матеріал відображає новини, пропозиції та оцінки, озвучені в огляді 23 квітня 2025 року. Частина описаних рішень на цю дату ще обговорювалася і не була чинними правилами.

Остаточного рішення ще немає

Засідання в Нідерландах, на якому очікували обговорення становища українців, перенесли на 14 травня. Причиною Світлана називає робочі зустрічі на рівні Євросоюзу. За її поясненням, остаточне європейське рішення очікували в першій половині 2025 року, але на дату запису його ще не ухвалили й навіть попередні умови не були офіційно оголошені.

Це не обов'язково означало небажання щось вирішувати. Спільний підхід потрібно було погодити між країнами з різним законодавством і різними системами підтримки. Водночас умови не мали настільки відрізнятися, щоб українці почали переїжджати всередині ЄС до країн із вигіднішими правилами.

Європейським країнам також важливо не перевантажити звичайну систему притулку. Директива про тимчасовий захист свого часу дала змогу прийняти велику кількість людей без проходження кожним стандартної процедури. Якщо після її завершення частина українців масово звернеться по притулок, це створить додаткове навантаження на систему, заради розвантаження якої і запроваджували спеціальний режим.

Важливе застереження: Світлана радить не сприймати повторювані повідомлення у пресі як уже затверджені правила. Схожі формулювання в різних країнах можуть відображати загальний напрям дискусії, але не замінюють офіційного рішення.

Які шляхи обговорювали в ЄС

Одним із резервних сценаріїв було продовження директиви ще на рік, якщо інше рішення не встигнуть підготувати. Однак основним напрямом у квітні 2025 року виглядав перехід тих, хто хоче залишитися, на національні дозволи, пов'язані з роботою, навчанням або сімейними обставинами. Для людей, які вирішать повернутися в Україну, обговорювалася окрема підтримка повернення.

Країни з великою кількістю українців уже готували власні моделі. За спостереженням Світлани, у багатьох із них ключовою умовою майбутнього дозволу стає працевлаштування або інше стабільне джерело доходу. Вона наводить приклади Німеччини, Чехії та Польщі, де інтеграція, мовна підготовка, скорочення допомоги та сприяння зайнятості поєднувалися по-різному, але вели до тієї самої мети: переходу людей до самостійного проживання.

Щодо тих, хто не працює і не може себе забезпечувати, готової єдиної відповіді в огляді немає. Серед можливих варіантів згадуються звичайна процедура притулку або певний перехідний період, який дасть час до безпечного повернення. Це були можливі напрямки, а не вже гарантовані права чи затверджені механізми.

Війна, безпечні країни та становище України

Окремо Світлана розповідає про оновлення європейського переліку безпечних країн походження. Потрапляння країни до такого списку суттєво зменшує шанси її громадян отримати притулок, оскільки вихідним припущенням стає можливість безпечного повернення.

Україна, попри статус кандидата на вступ до ЄС, була винятком через війну. У трактуванні, наведеному в ефірі, її не поділяли на окремі безпечні й небезпечні області: доки триває війна, небезпечною вважається країна загалом. Світлана пов'язує це з можливістю оскаржувати відмови, якщо в окремій державі людині не надали притулок лише тому, що вона приїхала з нібито безпечної частини України.

Водночас завершення війни саме собою не означало б негайного примусового повернення всіх українців. Подальші рішення залежали б від політики конкретних країн, ступеня інтеграції людей і створених програм повернення. У цьому питанні Світлана застерігає від автоматичних висновків із самого статусу країни.

Вступ України до ЄС як поступова перебудова

Другий великий блок огляду стосується європейської інтеграції України. Світлана посилається на спільний пресреліз після засідання Ради асоціації Україна - ЄС 9 квітня 2025 року. У ньому підтверджувалася прихильність перспективі членства України, згадувалися переговорні кластери та подальші реформи.

Цей процес вона описує не як одномоментний вступ, а як послідовне приведення різних секторів до європейських норм. Ідеться про торгівлю, платежі, транспорт, енергетику, децентралізацію, медичні стандарти та інші сфери. ЄС при цьому не лише висуває вимоги, а й допомагає проводити зміни.

Світлана порівнює шлях країни з адаптацією українців у Нідерландах. На початку людям надали житло, харчування, пільги й іншу допомогу, але з часом від них дедалі більше очікують самостійності та участі у звичайній системі. Подібно й Україна, прагнучи рівноправного членства, має переходити від спеціальних полегшень до спільних правил і ринкових відносин.

Це пояснює, чому скасування окремої пільги не завжди означає припинення підтримки. Воно може бути частиною переходу до однакових умов. Водночас реформи складні, можуть викликати спротив і потребують контролю. За оцінкою Світлани, європейські інституції поступово посилюватимуть нагляд за використанням допомоги та виконанням домовленостей.

Інвестиції у відбудову

Поряд із політичними реформами Європа готувала механізми для залучення бізнесу до України. Під час війни масштабний прихід приватних компаній обмежений ризиками, але платформи для майбутніх інвестицій уже створювалися. Їхня мета полягала в тому, щоб поєднати європейський капітал, інновації та професійний досвід із потребами України.

Йшлося не лише про великі фонди чи корпорації, а й про малий та середній бізнес. Світлана вважає недовіру до перспектив таких інвестицій перебільшеною і згадує досвід розширення європейських компаній у Польщі та інших країнах після їхнього зближення з ЄС. Переносити можуть не тільки виробництво, а й послуги, зокрема бухгалтерські та адміністративні процеси.

На липень 2025 року в Римі планувалася конференція з відновлення України, де до державних і фондових коштів хотіли додатково залучати приватний капітал. В огляді це подано як підготовку до довгострокового відновлення, а не як обіцянку негайного інвестиційного буму.

Нідерланди скорочують спеціальну підтримку

У нідерландській політиці Світлана бачить той самий рух до більшої особистої відповідальності. Міністерка у справах міграції Марйолейн Фабер повідомила про намір змінити систему приймання шукачів притулку задля економії. Серед оголошених кроків були відмова від централізованого харчування, суворіша щоденна реєстрація та участь людей із доходом або майном у медичних витратах.

Ці заходи насамперед стосувалися звичайної процедури притулку, а не українських муніципальних локацій. Проте Світлана розглядає їх як показник загального напряму. Вона припускає, що згодом схожий підхід можуть застосувати й до українців, зокрема щодо оплати медичного страхування.

Але на дату ефіру такого рішення для українців ще не було. Так само не існувало офіційного визначення, яке саме майно братимуть до уваги. Згадані в ефірі норми соціальної допомоги були лише можливою аналогією, а не підтвердженим порогом для українців. Очікування майбутніх змін не слід видавати за вже чинні вимоги.

Що змінив весняний перегляд бюджету

Весняне уточнення нідерландського бюджету показало, як політичні плани коригуються після перших результатів року, судових рішень і нових розрахунків. Коаліція намагалася розподілити додаткові кошти, водночас утримавши дефіцит у межах установленого ліміту.

Серед намірів, про які розповідає Світлана, були припинення страхового відшкодування рецептурного парацетамолу, скорочення максимального строку виплати допомоги з безробіття на шість місяців і певне зменшення залежної від доходу допомоги на дітей. Водночас планували здешевити електроенергію, відмовилися від підвищення ПДВ на культуру і спорт та запропонували збільшити субсидію на оренду.

Замороження індексації орендної плати в соціальному житлі викликало спротив житлових корпорацій. Вони попереджали про втрату доходів і можливий продаж частини житла, якщо держава не компенсує різницю. Суперечки спричинило й вилучення коштів, які накопичувалися на майбутню залізничну лінію між північчю країни та Лелістадом. Для північних регіонів цей проєкт важливий через доступ до роботи та кращий зв'язок із рештою Нідерландів.

Усі ці теми об'єднує один процес: спеціальні рішення поступово переглядають, витрати перерозподіляють, а від людей і держав дедалі більше очікують готовності діяти за спільними правилами. Для українців це означає, що майбутній статус варто пов'язувати не з чутками про одне остаточне рішення, а з довшим переходом, у якому робота, навчання, сімейні підстави та здатність жити самостійно матимуть дедалі більшу вагу.