Чотири сценарії для України: від чого залежить повернення вимушених переселенців

Наприкінці 2024 року можливість завершення війни почали обговорювати активніше, але становище України залишалося вкрай складним. Російські війська просувалися на сході, удари по енергетичній інфраструктурі посилювали гуманітарні ризики, а майбутній рівень західної підтримки був невизначеним. На цьому тлі розглянутий у матеріалі звіт Інституту Clingendael пропонував чотири середньострокові сценарії та аналізував, що кожен із них може означати для нової міграції й повернення українців з-за кордону.

Матеріал відображає оцінки й сценарії джерела, опублікованого 16 лютого 2025 року та побудованого переважно на ситуації наприкінці 2024 року. Описані сценарії були можливими варіантами, а не прогнозами.

Чому припинення вогню ще не означає повернення

Рішення про повернення залежить не від одного фактора. Навіть якщо бойові дії припиняться, люди оцінюватимуть, наскільки безпечним і тривалим буде мир, чи є робота та житло, як відновлюється економіка, чи працюють державні інституції та яку політику проводять країни перебування.

За роки вимушеного переміщення зв'язки з Україною поступово змінюються. Люди знаходять роботу, вивчають мову країни перебування, створюють нові стосунки. Діти навчаються у місцевих школах і вкорінюються у своєму середовищі. Тому що довше триває війна, то складніше очікувати, що завершення бойових дій автоматично поверне всіх додому.

Водночас для України масштабне неповернення населення створює окрему загрозу. Країні потрібні люди для відбудови, економіки та подолання демографічної кризи. Виходить складна суперечність: окремі українці ухвалюють рішення відповідно до безпеки та перспектив своїх родин, країни ЄС бачать у працюючих українцях потрібну робочу силу, а Україна потребує повернення громадян.

Головний висновок аналізу: напрям міграції визначатиме не формальна дата завершення війни, а поєднання безпеки, економічних можливостей, реформ і правил, які після тимчасового захисту запровадять держави ЄС.

Чотири чинники, що формують міграційні рішення

У звіті виділено чотири взаємопов'язані чинники: тривалість конфлікту, інтенсивність бойових дій, зміна окупованих і звільнених територій, а також економічна й демографічна ситуація в Україні та перспективи відбудови.

На кінець 2024 року конкретної перспективи стійкого миру не було. Риторика Києва поступово зміщувалася від воєнного повернення всіх територій до пошуку довгострокових гарантій безпеки та дипломатичних шляхів. Проте залишалося незрозумілим, на які умови погодиться Росія і якою буде політика нової адміністрації США.

Інтенсивність війни при цьому зростала. Росія відновила масштабні удари по енергетичній системі, а ситуація з електропостачанням залежала від нових атак, температури та обсягу відновлених потужностей. Саме поєднання руйнування енергетики й можливого просування фронту могло спричинити новий виїзд людей за кордон.

Економіка України залишалася відносно стабільною завдяки зовнішній фінансовій підтримці, але швидкого відновлення не було. Інфляція, безробіття, пошкодження житла та інфраструктури ускладнювали повернення. Відбудова залежала не лише від грошей, а й від завершення війни, інституційних реформ, європейської інтеграції та участі самих українців.

Сценарій стійкого припинення вогню

Найсприятливіший для повернення сценарій передбачав припинення вогню з вагомими гарантіями безпеки для України. Росія фактично зберігала б контроль над окупованими територіями, а Україна не вступала б до НАТО, проте отримувала б захист від нового вторгнення.

Навіть за таких умов результат залежав би від подальшого розвитку країни. У позитивному варіанті Україна проводить глибокі інституційні реформи, зміцнює верховенство права, обмежує корупцію та отримує реалістичну перспективу членства в ЄС. Це підтримує інвестиції, економічне зростання і поступово створює умови для повернення тих, хто хоче долучитися до відбудови.

Інший варіант того самого припинення вогню значно менш оптимістичний. Якщо глибоких реформ не відбудеться, політична нестабільність збережеться, а економічне відновлення буде повільним, сам факт безпечнішої ситуації не переконає багатьох повернутися. Після скасування обмежень на виїзд до родин за кордоном можуть приєднатися й українські чоловіки.

Отже, навіть міцне перемир'я може дати різні міграційні результати. Вирішальними будуть не лише умови миру, а й якість державних змін та можливість людей будувати майбутнє в Україні.

Нестабільне перемир'я

Другий сценарій передбачав припинення вогню на значно гірших для України умовах, без переконливих гарантій безпеки. За такого розвитку країна могла б залишитися поза НАТО та ЄС, а централізація влади воєнного часу збереглася б і після зупинення бойових дій.

Значну частину ресурсів довелося б спрямовувати на сильну армію через ризик нового російського нападу. Це обмежувало б можливості економічної відбудови, посилювало політичне напруження та зменшувало готовність переселенців повертатися. У такій ситуації завершення активної фази війни не усуває головної причини обережності: люди не впевнені, що мир триватиме.

Звіт також допускав повторне розгортання війни через кілька років. Росія могла б спробувати захопити нові території, а Україна - повернути втрачені. У кращому випадку повернення залишалося б обмеженим, у гіршому країна зіткнулася б із новою хвилею біженців.

Затяжна війна

Третій сценарій виходив із того, що спроба домовитися провалюється через неприйнятні вимоги Кремля, а західна підтримка України зберігається або навіть посилюється. Це дозволяє продовжувати оборону і, можливо, повернути частину територій, але ціна для економіки, демографії та майбутньої відбудови залишається надзвичайно високою.

Поки війна триває, глибокі реформи й повноцінне відновлення відкладаються. Народжуваність залишається низькою, смертність високою, а дедалі більше людей встигають облаштувати життя за кордоном. Навіть якщо згодом ситуація перейде до стійкого миру, частка тих, хто повернеться, може бути меншою саме через тривалість переміщення.

За достатньої підтримки партнерів цей шлях теоретично міг завершитися сприятливішим сценарієм припинення вогню. Якщо ж допомоги бракуватиме, затяжна війна ризикувала перейти до найгіршого сценарію.

Подальше просування Росії

Четвертий сценарій передбачав різке скорочення американської підтримки, якої європейської допомоги було б недостатньо, щоб Україна ефективно стримувала Росію. Подальша окупація територій, особливо великих міст, могла б викликати сотні тисяч або навіть мільйони нових переміщень.

У цьому варіанті перспективи повернення практично зникали. Неокупована частина країни залишалася б під постійною загрозою, економіка продовжувала б руйнуватися, а політична та безпекова нестабільність ставала б довготривалою. Замість повернення цей сценарій створював би нові потоки людей до Європи.

На момент аналізу значного нового виїзду через територіальні зміни ще не відбулося, оскільки захоплені райони були порівняно малонаселеними. Однак великий прорив і загроза таким містам, як Дніпро, Запоріжжя чи Харків, могли б радикально змінити масштаб міграції. Додатковою проблемою була обмежена здатність центральних і західних областей приймати нових внутрішньо переміщених осіб.

Як політика ЄС впливає на вибір людей

Європейські країни поступово скорочували окремі форми підтримки й одночасно дедалі більше розглядали українців як працівників для суспільств, що старіють. У кількох державах обговорювали альтернативні дозволи на проживання для тих, хто працює, фінансово незалежний і має житло.

Такий підхід може створити різні перспективи для працюючих людей і вразливих груп. Ті, хто відповідає жорстким умовам, отримають більше можливостей залишитися. Люди, які не можуть працювати та втратять частину підтримки, можуть бути змушені переїжджати до інших країн. Різкі відмінності між національними правилами здатні спричинити нову міграцію всередині ЄС.

Для Нідерландів це означало необхідність одночасно враховувати особисті плани українців, потреби роботодавців, дефіцит житла, інтеграцію та інтерес України у поверненні населення. У матеріалі наголошувалося, що майбутню політику бажано узгоджувати в межах ЄС і координувати з Україною.

Повернення також потребує практичної підтримки: допомоги з працевлаштуванням, фінансовими, психологічними та юридичними питаннями. Але головною передумовою залишається середовище, в якому люди бачать не лише можливість приїхати, а й реальну перспективу жити далі.

Чотири сценарії не були прогнозами. Вони показували діапазон можливого майбутнього і нагадували, що між завершенням бойових дій та масовим поверненням немає автоматичного зв'язку. Безпека відкриває шлях додому, але рішення людей зрештою залежатимуть від реформ, роботи, житла, відбудови та правил, які запропонують Україна і країни ЄС.