Що буде після тимчасового захисту: три можливі шляхи та межі системи IND

Майбутнє українців у Нідерландах після завершення тимчасового захисту навесні 2025 року ще не було оформлене в готові правила. Проте парламентські дебати та обговорення міграційних законопроєктів уже показували три можливі напрями: добровільне повернення, спеціальний тимчасовий дозвіл на проживання та процедура притулку. Світлана Кошек пояснює, чому жоден із цих шляхів не можна було вважати гарантованим і як обмежені можливості IND впливали на політичні рішення.

Матеріал відображає парламентські дискусії та доступні припущення станом на 26 березня 2025 року. Описані програми, законопроєкти й можливі умови на цю дату ще не були остаточними правилами.

Чому важливі парламентські дебати

Заява міністра ще не стає законом автоматично. Частину адміністративних рішень міністерство може ухвалювати самостійно, але зміни законодавства мають пройти Палату представників і Сенат. На той момент урядова коаліція мала більшість у Палаті представників, але не в Сенаті. Отже, для проходження спірних міграційних законів потрібно було шукати ширшу підтримку.

Саме тому Світлана пропонує дивитися не на окремі гучні фрази з новин, а на весь напрям дискусії. У парламенті звучали протилежні позиції: від вимог посилити внески мешканців муніципальних локацій і не давати українцям постійного статусу до запитань про людей з окупованих територій, уразливі групи та реальні можливості муніципалітетів.

Обговорювали й нестачу місць для розміщення. Муніципалітети повідомляли, що зниженої компенсації недостатньо для відкриття нових локацій. Міністр відповідала, що вони можуть окремо обґрунтовувати додаткові витрати, але чіткої відповіді щодо виконання плану зі створення нових місць не пролунало. Це показувало розрив між формально доступним фінансуванням і практичною готовністю муніципалітетів розширювати прийом.

Три шляхи після тимчасового захисту

На дату ефіру першим напрямом була національна програма добровільного повернення. Йшлося не лише про дорогу до України, а про тривалішу систему з підготовкою, логістикою, реінтеграцією та можливим зв'язком із відбудовою країни. Міністр робила на поверненні особливий наголос, але примусового масового вивезення Світлана в цих планах не бачила.

Важливе уточнення: добровільність не виключає стимулів. За припущенням Світлани, держава могла поступово скорочувати пільги, збільшувати особисті витрати на проживання та водночас пропонувати підтримку тим, хто погодиться повернутися. Проте конкретної затвердженої схеми в березні 2025 року ще не було.

Другим напрямом мав стати спеціальний тимчасовий дозвіл на проживання. Міністр окремо наголошувала на його тимчасовому характері та участі отримувачів в економічному й суспільному житті. Які вимоги встановлять до роботи, доходу, мови, житла чи роботодавця, тоді залишалося невідомим. Не було також відповіді, на який інший статус можна буде перейти з цього дозволу і чи передбачать спрощення такого переходу.

Третій шлях - процедура притулку для людей, які не повертаються та не підходять під альтернативну програму. Заяви українців про притулок уже були подані під час оформлення захисту, але їх розгляд призупинено на період дії спеціального режиму. Після його завершення поставав окремий набір питань: чи застосують стандартну індивідуальну процедуру, чи ухвалять групове рішення, а також які правила діятимуть на момент розгляду.

Чому IND не може прийняти всіх одразу

Керівниця IND під час круглого столу звернула увагу не лише на зміст нових законів, а й на можливість їх виконання. На той момент у черзі вже перебувало понад 50 тисяч заяв про притулок, а також понад 65 тисяч заяв на возз'єднання сімей. IND могла розглядати близько 30 тисяч справ на рік і планувала до 2028 року підвищити продуктивність на 25 відсотків.

Завершення тимчасового захисту могло додати до системи близько 130 тисяч українських справ. Навіть якщо люди переходили б не до процедури притулку, а до іншого статусу, їхні документи все одно потрібно було б опрацювати. Тому спеціальний перехідний дозвіл розглядався не лише як допомога українцям, а і як спосіб не допустити перевантаження IND.

Процедура притулку складніша за звичайне оформлення дозволу на проживання. Під час неї потрібно оцінювати правдивість обставин, походження людини, наявні докази та індивідуальні ризики. Документи можуть бути неповними, а рішення оскаржуються. Через це швидко обробити десятки тисяч додаткових справ було б неможливо.

Світлана припускала, що участь у майбутніх альтернативних програмах можуть пов'язати з припиненням або відкликанням заяви про притулок. Це не було оголошеною нормою, але відповідало прагненню уряду скоротити навантаження на IND. Якщо така умова з'явиться, вибір програми матиме довгострокові наслідки й потребуватиме уважного порівняння остаточних правил.

Двостатусна система та ризик постійної тимчасовості

Окремо обговорювали законопроєкт про два статуси для біженців. За описаною моделлю люди, які тікають від війни, могли б отримувати статус B на три роки з подальшими продовженнями, але без автоматичного переходу до постійного проживання. Возз'єднання сім'ї планували відкласти на два роки та обмежити чоловіком або дружиною і неповнолітніми дітьми.

Керівниця IND просила поєднати масштабну зміну з упровадженням європейського пакту про міграцію в червні 2026 року. Її аргумент полягав у тому, що служба все одно мала перебудовувати процедури до цієї дати й не могла якісно провести кілька великих реформ одночасно.

Час набрання законом чинності міг бути особливо важливим для українців. Якщо людина переходила б до процедури притулку до запровадження двостатусної моделі, до неї могли застосовуватися попередні правила. Проте в ефірі це було лише можливим наслідком строків, а не готовою гарантією.

Юристи та державні радники також попереджали, що нові обмеження можуть не спростити систему, а збільшити кількість спорів і процедур. Зокрема, виникали питання щодо прав дітей та перегляду вже поданих заяв на возз'єднання сімей. Наведений під час обговорення досвід Німеччини, за їхньою оцінкою, не доводив, що два статуси зменшують приплив людей, зате така модель здатна створювати більше юридичної роботи.

Робота, мова та відлік строку проживання

Для людей із роботою, знанням мови, підтвердженими дипломами чи власним житлом перспективи виглядали кращими, але автоматичного права залишитися ці обставини не давали. На дату ефіру не було відомо, чи подаватиме людина заяву на перехідний дозвіл самостійно, чи буде потрібна участь роботодавця. Це принципове питання, адже не кожна компанія готова займатися міграційними документами.

Світлана припускала, що серед майбутніх умов можуть з'явитися вимоги до доходу та інтеграції, але підкреслювала, що офіційних критеріїв ще немає. Безстроковий прямий трудовий договір міг стати перевагою, проте скористатися нею можна було б лише після публікації реальних правил.

Не менш важливим залишався відлік строку до постійного проживання. Роки під тимчасовим захистом на той момент до такого строку не зараховувалися. Перехід на звичайний дозвіл міг запустити цей відлік, але можливість зарахувати попередні роки залежала б від окремого європейського або національного рішення. В ефірі не було підтвердження, що таке рішення вже ухвалено.

Питання без відповіді для вразливих людей

Найбільша прогалина стосувалася пенсіонерів, людей з інвалідністю та інших осіб, які не можуть виконати вимогу економічної самостійності. Їхні потреби порушували під час обговорень, однак окремого механізму для них у березні 2025 року не представили. Припущення, що перехідний дозвіл можуть спочатку запропонувати широкому колу українців, ще не відповідало на питання про подальший статус і джерела підтримки.

Отже, політичний напрям уже вимальовувався, але готового маршруту для кожної людини не існувало. Добровільне повернення, тимчасовий дозвіл і притулок мали різні умови та наслідки, а остаточний вибір залежав від законів, яких на дату ефіру ще не ухвалили. Головний висновок Світлани - не сприймати попередні заяви як гарантовані права й не ухвалювати незворотних рішень до появи повних правил.