Куди дув політичний вітер у Нідерландах навесні 2024 року

Політичні дискусії можуть здаватися далекими від повсякденного життя, але саме з них поступово виникають правила щодо проживання, роботи, освіти та підтримки. В ефірі 18 березня 2024 року Світлана Кошек аналізувала формування нового уряду Нідерландів і сигнали, які тоді з'являлися щодо майбутнього українців. Остаточних рішень із багатьох питань ще не було, тому йшлося не про готовий прогноз, а про напрям політичного руху.

Матеріал відображає зміст ефіру від 18 березня 2024 року та описує політичні переговори, законодавчі пропозиції й очікування саме на цю дату.

Правий поворот і складні переговори

Після парламентських виборів чотири партії правого спрямування намагалися домовитися про спільне правління. Найбільшою серед них була PVV Герта Вілдерса. Під час виборчої кампанії партія виступала з різкими тезами щодо міграції, Європейського Союзу та допомоги Україні. Однак наближення до реальної влади змушувало пом'якшувати частину риторики, зокрема там, де пропозиції суперечили Конституції або не мали достатньої підтримки.

У переговорах також брали участь NSC Пітера Омцігта, VVD, яка очолювала попередній уряд, і фермерська партія BBB. Домовитися було непросто: VVD спочатку хотіла лише підтримувати уряд, не входячи до нього, а згодом схожу позицію зайняв Омцігт. На певному етапі він узагалі залишив переговори, після чого до них повернувся вже за участю нового посередника.

Ключова проблема: коаліція більшості або меншості в традиційному вигляді не складалася. Тому посередник запропонував програмний кабінет, до якого могли увійти не лише партійні політики, а й незалежні фахівці. Такий підхід перегукувався з передвиборною ідеєю Омцігта про уряд професіоналів.

Герт Вілдерс водночас заявив, що не претендуватиме на посаду прем'єр-міністра. Світлана звернула увагу, що лідер найбільшої партії не отримує цю посаду автоматично: прем'єра має підтримати сформована коаліція. За тодішніми домовленостями очолити уряд не міг жоден із лідерів чотирьох партій, тому ім'я майбутнього прем'єра залишалося відкритим.

Чому склад уряду був важливий для українців

Партії, які вели переговори, мали різні погляди на підтримку України та становище українців у Нідерландах. Наприклад, представниця BBB Мона Кейзер раніше порушувала питання, чи можна визнати окремі частини України безпечними й розміщувати людей там замість подальшого прийому в Нідерландах.

На дату ефіру такого рішення не існувало. Проте сама поява теми в політичній та відомчій дискусії була важливим сигналом. Визнання певних територій безпечними могло б мати серйозні наслідки для правил захисту, навіть якщо практична реалізація такого підходу залишалася справою майбутнього.

Водночас на європейському рівні, за інформацією, яку обговорювала Світлана, шукали можливість продовжити тимчасовий захист ще на рік, до березня 2026 року. Чинна конструкція директиви передбачала обмежений строк, тому продовження потребувало окремого рішення. Однією з причин такого варіанта могла бути потреба виграти час на тлі виборів до Європарламенту та підготувати довгостроковий підхід.

Обидві теми - можливе продовження захисту й потенційне визначення безпечних територій - перебували на стадії обговорення. Світлана наголошувала, що швидких змін чекати не варто.

Повернення не мало бути раптовим

Українська влада в той період просувала в європейських країнах тезу, що громадян не потрібно надмірно інтегрувати, адже після війни вони мають повернутися для відбудови країни. Світлана критично оцінювала такий підхід: якщо Україна прагне членства в Європейському Союзі, утримати людей можна насамперед привабливими умовами для життя та повернення, а не вимогою не вбудовувати їх у європейські суспільства.

Європейська риторика у відповідь також змінювалася. Освіту, професійний досвід і працевлаштування українців дедалі частіше подавали як інвестицію в людей, які згодом зможуть долучитися до відбудови України за європейськими стандартами. Така логіка не гарантувала, що кожна людина повернеться, але пояснювала, чому інтеграційні програми могли розвиватися навіть за очікування майбутнього повернення частини українців.

За словами Світлани, співрозмовники на відомчому рівні запевняли, що можливий перехід до повернення не мав відбутися раптово. Передбачався поетапний загальноєвропейський процес, а не ситуація, коли захист завершується одного дня і людей негайно змушують виїхати. Водночас могли з'являтися стимули та умови, які робили б повернення привабливішим.

Освіта і робота відповідно до кваліфікації

Одним із практичних напрямів було підвищення професійного рівня українців у Нідерландах. Багато людей працювали значно нижче за свою освіту та попередній досвід. Обговорювалися програми, які мали допомогти з навчанням, визнанням дипломів і пошуком роботи відповідно до кваліфікації.

Питання визнання освіти виникало в обидва боки. Нідерланди оцінювали українські дипломи, але залишалося незрозумілим, як Україна згодом визнаватиме освіту, здобуту українцями в Нідерландах. Це стосувалося і шкільного навчання, і подальшого вступу, і професійної освіти.

Обговорювали також вартість навчання, яку не всі могли собі дозволити, та можливі пільги. Однак на дату ефіру це були переважно наміри й дискусії, а не доступні для всіх програми. Світлана застерігала від очікування швидких результатів, хоча сам факт системного обговорення вважала позитивним.

Що показало голосування в парламенті

У законопроєкті щодо тимчасово переміщених осіб найбільше уваги привернула майбутня плата за проживання, але разом із нею розглядали й інші поправки. За законопроєкт проголосували 147 із 150 депутатів. Проти була лише партія Forum voor Democratie.

Окремі пропозиції PVV не отримали підтримки. Одна з них передбачала повернення до України чоловіків, які підлягають військовому обов'язку. Інша вимагала стягувати з мешканців муніципальних локацій максимальну суму за проживання. За другу пропозицію, крім PVV, проголосували Forum voor Democratie та JA21, але більшості вона не набрала.

Натомість парламент підтримав допомогу українцям в освіті та працевлаштуванні. Аргумент полягав у тому, що отримані знання та досвід можуть бути корисними для майбутньої відбудови України. Проти знову виступили кілька правих партій, зокрема PVV, Forum voor Democratie та JA21.

Одностайною була підтримка боротьби з недобросовісними агентствами працевлаштування. Йшлося про посередників, які користувалися вразливим становищем українців, не виплачували належну зарплату, порушували трудові правила або селили людей у поганих умовах. Світлана вважала це особливо важливим, оскільки через таких посередників люди інколи навіть не розуміли, що їхнє працевлаштування чи перебування оформлено неналежно.

Плата за проживання і медичне страхування

Очікувалося, що з 1 травня 2024 року працюючі мешканці муніципальних локацій почнуть робити внесок за проживання. На момент ефіру ще обговорювали, який дохід вважатиметься достатнім. Попередньо плату планували визначати для кожної дорослої людини окремо, а не для сім'ї загалом. Це означало, що в сім'ї один працюючий дорослий міг платити за себе, а інший без доходу - не платити.

Неповнолітні до 18 років не мали сплачувати внесок. Для повнолітніх вирішальним мав бути не вік і не факт навчання, а розмір доходу. Точну межу на дату ефіру ще не встановили, тому робити остаточні розрахунки було зарано.

Доходи планували перевіряти через дані UWV. Світлана очікувала практичних помилок і перерахунків, адже роботодавці, особливо недобросовісні агентства, могли подавати інформацію із запізненням або виправляти її пізніше.

Ще одна поправка стосувалася медичного страхування. Пропозиція одразу внести до закону плату за страхування не пройшла, але парламент підтримав подальше вивчення цього питання. Тому Світлана припускала, що до нього повернуться в наступних законодавчих етапах, проте на дату ефіру це ще не було чинним правилом.

Не чекати, доки все вирішать інші

Політичний напрям навесні 2024 року залишався суперечливим. Праві партії посилювали вплив, але не могли легко домовитися про уряд. Паралельно обговорювали продовження захисту, майбутнє повернення, підтримку освіти й праці, плату за проживання та можливі зміни у страхуванні.

За таких умов Світлана радила не ставити життя на паузу. Остаточні правила могли з'явитися пізніше, але люди вже тоді могли вивчати мову, здобувати освіту, шукати роботу за кваліфікацією та оцінювати доступні шляхи. Головний висновок ефіру полягав не в тому, що майбутнє вже визначене, а в тому, що політичні сигнали допомагають завчасно побачити можливі сценарії й відповідальніше планувати власне життя.