Як у Нідерландах бачать українців: статистика, медіа та життя нової спільноти

Після півтора року повномасштабної війни українці в Нідерландах уже не були лише людьми, які щойно приїхали й намагалися зорієнтуватися в незнайомій країні. Багато хто почав працювати, вивчати мову, допомагати новоприбулим, відкривати власні справи та формувати нові зв'язки. Водночас тривале проживання в тимчасових умовах, невизначеність і вимушене сусідство загострювали конфлікти. В ефірі від 1 серпня 2023 року Світлана Кошек розбирає, як українців показували статистика й нідерландські медіа, та закликає відокремлювати реальну картину від гучних узагальнень у соціальних мережах.

Стаття відображає дані, спостереження та невирішені питання, озвучені в ефірі 1 серпня 2023 року. Цифри й опис тимчасового захисту стосуються того періоду та не подаються як актуальні правила чи статистика.

Від розгубленості до самостійності

Світлана порівнює перші місяці після приїзду з тим, як змінилося життя українців згодом. Спочатку люди нерідко не розуміли побутових правил, не знали, куди звертатися і як діяти в новому середовищі. До літа 2023 року багато хто вже навчився знаходити офіційну інформацію, орендувати житло, спілкуватися з установами та підтримувати інших.

Ця зміна стосується не лише практичних навичок. Люди почали краще розуміти нідерландське суспільство й водночас більше поважати власну здатність упоратися зі складними обставинами. Ідеалізація країни поступово поступилася реалістичнішому погляду: у Нідерландах також є проблеми, нерівність, житлова криза та суперечливі рішення. Допомога українцям не означає, що все дається легко або що місцеві мешканці живуть без труднощів.

Важливий висновок: українці залишаються дуже різними людьми. Одні відвідують музеї, вивчають культуру та мову, інші порушують спокій сусідів або конфліктують у місцях проживання. В Україні між ними були окремі квартири й звичні соціальні межі, а в колективному розміщенні вони опинилися поруч. Це не робить усю громаду кращою чи гіршою, але робить її внутрішні відмінності значно помітнішими.

Що насправді означали цифри працевлаштування

За наведеними в ефірі даними, на той час у Нідерландах було зареєстровано близько 95 тисяч українців. Значна частина жила в муніципальних локаціях, а прибуття нових людей тривало, хоча темпи вже були нижчими, ніж у 2022 році. Загальна кількість не була сталою: хтось приїжджав, а хтось повертався в Україну або виїжджав далі.

Для розуміння працевлаштування Світлана звертає увагу на знаменник. Загальна кількість зареєстрованих охоплювала дітей, літніх людей, людей з інвалідністю та всіх інших, хто не належав до працездатної групи. Тому число працевлаштованих не можна механічно ділити на загальну кількість українців і робити висновок, що решта не працює.

У липні 2022 року, за показаною статистикою, роботу мали близько 18 тисяч українців, а до листопада їхня кількість зросла приблизно до 30 тисяч. Якщо враховувати лише людей працездатного віку, це вже становило понад половину відповідної групи. Окремо в нідерландських школах навчалися понад 18 тисяч українських дітей.

У статистиці також зазначалося, що серед вихідців із третіх країн, які прибули з України, частка працевлаштованих була вищою. В ефірі це пояснюється складом груп: серед них було більше чоловіків, зокрема колишніх студентів, тоді як серед громадян України переважали жінки, часто з дітьми. Без цього уточнення порівняння могло створювати хибне враження про бажання або здатність різних груп працювати.

Міграція потрібна, але важливий її склад

Світлана пов'язує ставлення до українців із ширшою нідерландською дискусією про міграцію. За даними, які вона показувала, природний приріст населення був від'ємним: померлих було більше, ніж народжених, а населення зростало завдяки міграції. Тому суспільне питання дедалі частіше звучало не як вибір між міграцією та її відсутністю, а як обговорення того, які мігранти потрібні країні.

На цьому тлі образ українців у медіа помітно відрізнявся від звичного висвітлення людей, які проходили стандартну процедуру надання притулку. У сюжетах про українців часто з'являлися історії працевлаштування, підприємництва, навчання дітей, підтримки людей з обмеженнями та возз'єднання партнерів. Навіть критичні матеріали нерідко були побудовані навколо недостатньої якості розміщення або потреби дати людям зрозумілішу перспективу, а не навколо звинувачення самих біженців.

Це не означало, що негативних новин не було. Проте, за спостереженням Світлани, загальний тон центральних нідерландських медіа залишався переважно доброзичливим. До літа 2023 року сама тема українців стала з'являтися в загальнонаціональних виданнях рідше, а значна частина повідомлень перемістилася на рівень муніципалітетів.

Чому місцевий протест не завжди спрямований проти українців

Новини про суперечки навколо розміщення легко перетворювалися в соціальних мережах на твердження, що нідерландці більше не хочуть приймати українців. Світлана наводить інший спосіб читати такі історії. В одному з випадків мешканці виступали проти встановлення житлових модулів на спортивному майданчику, яким користувалися діти та власники собак. Їхнє звернення полягало не в тому, щоб не селити українців поруч, а в тому, щоб муніципалітет порадився з громадою та знайшов інше місце.

Схожа напруга виникала через житло. Місцеві мешканці могли роками чекати на соціальну квартиру й бачити, що для українців тим часом швидко створюють тимчасові об'єкти. Однак це не завжди були однакові житлові програми чи однакові бюджети. Тимчасові модулі могли будуватися швидше й без тих процедур, які затримували звичайне будівництво.

Тому окреме обурення не варто автоматично трактувати як відмову від підтримки українців. Водночас не слід ідеалізувати ситуацію: не всі рішення проходили без конфліктів, а місцеві мешканці мали власні житлові та фінансові проблеми.

Як формувалася українська спільнота

До війни українська громада в Нідерландах була порівняно невеликою, але протягом 2022 року вона різко зросла. Світлана бачила в цьому початок формування діаспори: люди знаходили одне одного, створювали бізнеси та починали надавати послуги співвітчизникам.

Для порівняння вона згадує інші великі громади, представники яких часто звертаються до своїх фахівців, навіть якщо водночас критикують одне одного й не завжди довіряють. Українцям також потрібен час, щоб вибудувати сталі професійні та товариські зв'язки.

Колективне проживання цьому не завжди допомагало. Коли люди тривалий час живуть у тісному просторі, накопичуються втома, побутові претензії та взаємне роздратування. Перехід до більш самостійного житла міг би зменшити частину конфліктів, але в 2023 році швидкого розв'язання житлової проблеми не було.

Психічне здоров'я не можна відкладати

Окрему увагу в ефірі приділено психологічному стану переміщених людей. Війна вплинула не лише на тих, хто пережив обстріли. Хтось залишив родину в Україні, хтось утратив звичне життя, роботу й коло підтримки, а хтось роками жив у невизначеності. Навіть безсоння чи постійна тривога можуть здаватися несерйозними на тлі фронту, але це не означає, що їх потрібно ігнорувати.

Світлана розповідає про дослідження психічного здоров'я українців у Нідерландах, до якого були залучені університети, медичні та професійні організації, українські установи й громадські фонди. Окремі анкети передбачалися для дорослих, підлітків і дітей. Мета полягала в тому, щоб зібрати реальну інформацію про стан людей і надалі краще організувати підтримку.

Суть заклику: участь в опитуванні могла допомогти не лише самій людині, а й тим, хто живе поруч і не наважується говорити про свій стан. Щоб допомога працювала, потрібен зв'язок у двох напрямах: організації мають пропонувати підтримку, а українці - повідомляти, чого вони насправді потребують.

Менше взаємного осуду

Головне прохання Світлани до українців стосується ставлення одне до одного. Люди перебували в різних обставинах, але майже всі зазнали наслідків війни й руйнування звичного життя. Постійні звинувачення, узагальнення та суперечки про те, хто є достатньо правильним українцем, лише посилювали напругу.

Об'єктивний погляд не вимагає заперечувати проблеми. Він вимагає бачити одночасно успіхи працевлаштування, позитивне ставлення значної частини нідерландського суспільства, реальні конфлікти навколо житла та накопичену психологічну втому. Українська спільнота в Нідерландах ще формувалася, і її майбутнє залежало не тільки від державних рішень, а й від здатності людей співпрацювати, вивчати мову, будувати професійні зв'язки та залишатися терплячішими одне до одного.