Чому українці залишаються в Нідерландах: робота, житло, мова та зв'язки

Намір українців залишитися в Нідерландах формується не через одну причину. На нього одночасно впливають безпека в Україні, можливість знайти стабільну роботу й окреме житло, майбутнє дітей, знання мови та зв'язки, які люди вже встигли створити. Розбираючи статистику й глибинні інтерв'ю, Світлана Кошек показує суперечливу картину: інтеграція поступово поглиблюється, але часто відбувається в тимчасових і нестабільних умовах.

Матеріал відображає дані, прогнози та оцінки, обговорені в ефірі 16 лютого 2025 року, і не подає їх як актуальні правила чи показники на сьогодні.

Повернення залежить не лише від завершення бойових дій

Учасники інтерв'ю називали головними умовами повернення безпеку, наявність житла, стабільну економічну ситуацію та відсутність корупції. Самого припинення вогню для відчуття безпеки недостатньо, оскільки люди побоюються нового загострення. Втрачене або зруйноване житло також робить повернення значно складнішим навіть для тих, хто хотів би брати участь у відбудові країни.

Наміри повернутися поступово слабшають. За наведеними в ефірі даними, 72% опитаних не планували повертатися протягом найближчих двох місяців навіть за умови безпеки. Якщо повернення в Україну буде неможливим, 84% мали намір залишитися саме в Нідерландах, тоді як переїзд до іншої країни розглядала лише невелика частка.

Це не означає, що зв'язок з Україною зник. Люди регулярно спілкуються з родичами, дехто відвідує Україну, а батьки намагаються зберігати для дітей українську мову й культуру. Проте що довше триває проживання в Нідерландах, то міцнішими стають місцеві зв'язки. Діти ходять до нідерландських шкіл, дорослі працюють, а повсякденне життя дедалі більше пов'язується з новою країною.

Висока зайнятість не означає стійкого становища

На момент розглянутих даних у Нідерландах працювали 57% українців працездатного віку. Це свідчить про активну участь у ринку праці, але не про стабільну професійну інтеграцію. Більшість працювала за тимчасовими, гнучкими договорами або контрактами за викликом, а безстрокові договори мала невелика частка працівників.

Поширеною залишається робота нижче рівня освіти. Багато українців мають вищу освіту, але виконують завдання, для яких достатньо початкової або середньої кваліфікації. Найчастіше вони працюють у бізнес-послугах, торгівлі, транспорті та громадському харчуванні. Частина опитаних повідомляла про тривалий робочий день, погані умови або дискримінацію.

Водночас ставлення до роботи не зводиться лише до незадоволення. Дехто вже працює за освітою, а інші сприймають нинішню посаду як початок і сподіваються на професійне зростання після поліпшення нідерландської. Серед причин безробіття в інтерв'ю називали обмежений вибір роботи в конкретному регіоні, стан здоров'я та обов'язки з догляду за близькими.

Тимчасовий статус також впливає на поведінку роботодавців. Якщо немає зрозумілої довгострокової перспективи, вони можуть не хотіти вкладатися в працівника або пропонувати постійний контракт. Урядовий план участі в ринку праці мав зосередитися на вивченні мови, кращому інформуванні, визнанні професійної кваліфікації та пристосуванні вимог до регульованих професій.

Мова визначає роботу й соціальні контакти

Незнання нідерландської учасники досліджень називали одним із найбільших джерел дискомфорту. Англійська допомагає орієнтуватися в повсякденному житті, особливо у великих містах, але не завжди відкриває шлях до роботи за кваліфікацією або повноцінного спілкування з місцевими жителями.

Сім із десяти учасників глибинних інтерв'ю вивчали нідерландську. Більшість володіла лише базовими фразами для магазину, аптеки чи школи. Одні відвідували заняття, інші навчалися самостійно в очікуванні курсу. Частина людей не вивчала мову, оскільки могла обійтися англійською або майже не контактувала з нідерландцями, хоча навіть серед них були ті, хто хотів залишитися надовго.

Обмежене знання мови пов'язане і з умовами проживання. Більшість українців мешкає в муніципальних прихистках і переважно спілкується там з іншими українцями. Контакти з нідерландцями зазвичай виникають на роботі або через школу дітей. Водночас близько 62% хотіли б мати більше таких контактів.

На думку Світлани, короткостроковий підхід тут заважає інтеграції. Мовні заняття мають поєднуватися з роботою та доглядом за дітьми, і роботодавці також можуть допомагати в цьому. Без доступного навчання складно перейти від простої зайнятості до роботи, яка відповідає освіті й досвіду людини.

Житло залишається головною практичною проблемою

Понад дві третини українців на той час жили в муніципальних прихистках. Багато хто хотів переїхати до окремого житла, але не мав доступу до соціального фонду й мусив орієнтуватися на дорогий приватний ринок. Самостійно проживала лише невелика частка українців.

Усі учасники глибинних інтерв'ю назвали доступне житло важливою умовою подальшого перебування. Люди хотіли мати власний простір поза прихистком, однак навіть наявність роботи не завжди давала достатній дохід для оренди. Паралельно місць у системі прийому майже не залишалося, а муніципалітети стикалися з необхідністю розширювати розміщення за меншого фінансування.

Ставлення нідерландського суспільства теж ставало прагматичнішим. Підтримка прийому українців зберігалася, але знижувалася порівняно з початком повномасштабної війни. Серед причин негативного ставлення називали дефіцит житла, витрати та відчуття нерівного ставлення до різних груп біженців. Переважна більшість опитаних нідерландців вважала, що українці з роботою, які залишаються в прихистку, повинні робити внесок у витрати.

Головна суперечність: від людей очікують більшої самостійності, але ринок житла часто не дає їм реальної можливості залишити муніципальне розміщення. Тому житлова проблема одночасно впливає на добробут українців, можливості муніципалітетів і суспільну підтримку.

Діти зміцнюють зв'язок із Нідерландами

Для багатьох батьків вибір Нідерландів був пов'язаний із майбутнім дітей, передусім із безпекою, освітою та подальшими можливостями. Молодші школярі вивчають мову, знаходять друзів і долучаються до спорту. Це поступово закріплює сім'ю в новому середовищі.

Водночас діти часто поєднують нідерландську школу з українським онлайн-навчанням, що створює значне навантаження. Батьки прагнуть зберегти українську мову й культуру, але не знають, у якій країні дитина продовжуватиме освіту. Через таку невизначеність складно обрати один довгостроковий освітній маршрут.

Окрема проблема стосується дошкільнят. Якщо маленька дитина не відвідує дитячий садок, матері без партнера важче працювати, навчатися або вивчати мову. Отже, догляд за дітьми прямо впливає і на економічну інтеграцію дорослих.

Здоров'я й уразливість не можна відсунути на другий план

У розглянутих даних помітними були проблеми зі сном, стресом і психічним здоров'ям, особливо серед жінок та людей із низькими доходами. По психологічну допомогу зверталася лише невелика частина тих, хто міг її потребувати. Перешкодами називали складність доступу до медичної системи, суспільне табу та відсутність психолога в окремих муніципалітетах.

Наслідки війни не зникають автоматично зі збільшенням строку проживання в безпечній країні. Особливої уваги потребують діти, молодь і дорослі, які через здоров'я чи сімейні обов'язки не можуть працювати. Посилення вимог до самостійності має враховувати становище людей, для яких працевлаштування не є простим або доступним рішенням.

Нідерландам доведеться планувати на довший строк

Загальна картина показує стабільну економічну інтеграцію, але переважно через нестійку роботу, тимчасове житло та обмежене знання мови. Водночас невизначеність щодо безпеки й економічних перспектив України робила швидке масове повернення малоймовірним. Навіть припинення вогню саме собою не гарантувало б упевненості в майбутньому.

Перед Нідерландами поставав складний баланс: врахувати бажання частини українців залишитися, потреби роботодавців, дефіцит житла, навантаження на муніципалітети та інтерес України у збереженні людей для відбудови. Довгострокова інтеграція й підтримання міцних зв'язків з Україною не повинні виключати одне одного.

Висновок розбору полягає в тому, що тимчасове перебування вже для багатьох перетворилося на кілька років життя. Робота, школа дітей, друзі та щоденні звички поступово зміцнюють рішення залишитися. Але реальна можливість побудувати майбутнє залежить не лише від намірів самих українців, а й від доступу до житла, мови, відповідної роботи, медичної допомоги та зрозумілої перспективи проживання.