Ставлення до українців у Нідерландах змінюється: що показало опитування 2024 року

Улітку 2024 року ставлення нідерландського суспільства до прийому українців залишалося переважно позитивним, але підтримка вже помітно знижувалася. В ефірі Світлана Кошек поєднала результати липневого опитування з обговоренням кількох резонансних публікацій. Її головна думка полягає в тому, що на суспільну думку впливають не лише державна політика та великі події, а й повсякденна поведінка, публічні скарги та спосіб, у який українці говорять про інших біженців.

Матеріал відображає зміст ефіру від 19 серпня 2024 року та наведені в ньому результати опитування й обставини на цю дату.

Одна історія може стати образом цілої групи

Приводом для розмови стала газетна публікація про молодого українця, незадоволеного умовами проживання в чотиризірковому готелі. У статті йшлося про вентиляцію, харчування та бажання отримати інше житло за сприяння муніципалітету. Історію швидко підхопили інші медіа та політики, зокрема представники правих сил.

Світлана звертає увагу не стільки на особу героя матеріалу, скільки на наслідки такого медійного образу. Коли в країні гостро бракує житла, а місцеві студенти насилу знаходять кімнати, вимоглива скарга мешканця безкоштовного розміщення легко перетворюється на аргумент проти всіх українців. Навіть якщо конкретна людина справді має проблеми, форма публічної розмови визначає, як її почує суспільство.

Це не означає, що мешканці локацій повинні мовчати про неналежні умови, раптові перевірки чи конфлікти з адміністрацією. В іншій згаданій статті українці розповідали про цілком конкретні труднощі в місці проживання. Однак справедлива скарга втрачає переконливість, коли до неї додають твердження, що арабським або африканським біженцям нібито дали більше і що вони менше заслуговують на допомогу.

Важлива межа: можна критикувати власні умови, не принижуючи іншу групу. Порівняння за походженням, національністю чи кольором шкіри не розв'язує проблему українців, а лише підтримує уявлення про них як про людей, які вимагають виняткового ставлення.

Чому порівняння з іншими біженцями хибне

Світлана нагадує, що звичайна процедура притулку також пов'язана із серйозними обмеженнями та важкими умовами. Люди можуть довго чекати рішення, мати обмежений доступ до роботи й пересування та жити в переповнених центрах. У згаданих в ефірі даних за 2024 рік ішлося про сотні зареєстрованих спроб самогубства в таких центрах. Тому твердження, ніби іншим біженцям живеться безумовно краще, не відповідає картині, яку описує Світлана.

Окремо вона говорить про сирійців, які становили значну частину шукачів притулку попереднього року. На дату ефіру війна в Сирії тривала вже багато років, країна була зруйнована, а мільйони людей потребували допомоги. Інша національність, одяг або культура не роблять їхні втрати менш реальними.

Водночас серед будь-якої групи є різні люди. Хтось справді рятується від безпосередньої небезпеки, хтось шукає кращих економічних можливостей, хтось прагне працювати й інтегруватися, а хтось намагається скористатися системою. Світлана застерігає від подвійного стандарту, за якого неоднорідність українців визнається, а всіх інших біженців описують як однакових.

Особливий режим для українців вона пов'язує з типом масового переміщення, географічним положенням України та її європейською перспективою. Але інші правила не доводять, що українці як люди кращі за тих, хто проходить звичайну процедуру притулку.

Що змінилося у ставленні нідерландців

У липневому опитуванні 2024 року 64% респондентів позитивно ставилися до прийому українців у Нідерландах. На початку великої війни цей показник становив 82%. Частка негативних відповідей за той самий період зросла з 5% до 11%, а нейтральних стало більше.

Серед причин негативного ставлення респонденти називали уявлення про наявність безпечних місць в Україні, переповненість Нідерландів, дефіцит житла та несправедливу різницю між умовами для українців і для інших біженців. Позитивне ставлення підтримували моральне відчуття обов'язку допомагати, переконання, що в Україні небезпечно, а також приклади успішної інтеграції, працевлаштування та самостійного життя українців.

Близько двох третин опитаних вважали, що українці можуть залишатися в Нідерландах, доки в Україні не стане безпечно. Водночас лише 22% підтримували можливість залишитися назавжди. Особливий статус українців вважали логічним 52%, тоді як 29% хотіли б однакового статусу для всіх біженців.

Підтримка базових потреб залишалася високою. Понад 80% респондентів підтримували доступ дітей до освіти та медичної допомоги. 65% вважали, що українцям слід допомагати з пошуком належної роботи. Допомогу у вивченні мови підтримували 55%, хоча раніше цей показник був вищим.

Житло стало головною точкою напруження

Найвиразніше зміна настроїв проявилася в питанні розміщення. 80% опитаних вважали, що українці з оплачуваною роботою повинні самостійно шукати житло. 92% підтримували обов'язковий внесок у витрати для тих, хто продовжує жити в муніципальній локації.

Понад половина респондентів уже вважала, що Нідерланди прийняли достатньо українців і більше приймати не потрібно. Лише 8% виступали за збільшення прийому. Також зросла частка людей, які не вірили, що тимчасове розміщення українців не впливає на житловий ринок.

Суспільство по-різному оцінювало й типи житла. Більшість погоджувалася з переобладнанням офісів, використанням парків відпочинку чи житлових суден. Значно менше людей підтримували надання українцям соціального житла, житла у вільному секторі оренди або можливостей на ринку купівлі. Саме там українців дедалі частіше сприймали як конкурентів місцевих мешканців.

На дату ефіру закриття приймального хабу в Утрехті стало практичним проявом цієї нестачі. За поясненням, наведеним Світланою, хаб не міг далі приймати новоприбулих, бо людей уже не було куди розселяти. Щотижня прибували сотні українців, часто родини з дітьми, тоді як вільних місць по країні залишалося значно менше. Це рішення вона не пов'язувала з резонансною статтею, але воно показувало масштаб житлового дефіциту.

Нідерланди бачать і користь, і навантаження

Опитування не зводилося до простого поділу на прихильників і противників прийому. 81% респондентів вважали, що українці додатково посилюють напруження на ринку житла. Водночас 54% бачили в їхній присутності часткове розв'язання проблеми нестачі працівників.

Майже половина опитаних побоювалася погіршення становища людей, які проходять звичайну процедуру притулку. Близько третини очікувала додаткового суспільного занепокоєння через велику кількість українців. Інші бачили користь у культурному обміні.

Світлана пояснює житлову напругу щільністю населення та обмеженістю території Нідерландів. Навіть заможна країна не може швидко створити необмежену кількість місць: нове будівництво потребує землі, а спроби розмістити житло поруч із наявними районами часто викликають спротив місцевих мешканців. Тому проблема не зводиться лише до небажання допомагати.

Особиста поведінка теж формує суспільну думку

Політика щодо України визначається не абстрактною Європою, а виборцями, партіями, парламентами та коаліціями. Через це щоденний досвід спілкування з українцями також впливає на готовність суспільства підтримувати їх і надалі.

Неправильно припарковане авто, нічний шум у локації, відмова прибирати за собою або зневажливі слова про інших біженців можуть стати для когось підтвердженням негативного стереотипу. Так само українка, яка працює, вивчає мову та намагається допомогти покупцеві, створює протилежне враження. Це не робить кожну людину відповідальною за всю країну, але показує, як на практиці виникає суспільний образ групи.

Світлана закликає повідомляти про реальні проблеми через доступні механізми. На дату ефіру Міністерство юстиції замовило анонімне опитування українців, працівників муніципалітетів та адміністраторів центрів. Це давало можливість описати умови проживання і роботу менеджерів без образливих порівнянь та колективних звинувачень.

Час готуватися до більшої самостійності

Загальний напрям, який Світлана бачила в серпні 2024 року, полягав у поступовому скороченні безумовної підтримки. Європейські країни вже змінювали умови розміщення, а суспільства дедалі частіше очікували, що працездатні люди працюватимуть, шукатимуть житло та забезпечуватимуть себе самостійно.

Вона не прогнозувала раптового масового виселення чи автоматичного завершення захисту для всіх. Йшлося про інший механізм: умови можуть поступово стати такими, що людина без роботи, житла та плану буде змушена шукати інший варіант. Допомога тим, хто об'єктивно не може забезпечити себе, зокрема літнім людям і людям з інвалідністю, у цьому міркуванні відокремлюється від очікувань щодо працездатних.

Підсумок ефіру: початковий період відкритих обіймів уже завершувався, хоча більшість нідерландців і далі підтримувала українців. Зберегти цю підтримку можна не вимогою особливого ставлення і не знеціненням інших біженців, а відповідальністю, повагою та поступовим переходом до самостійного життя. Саме такі щоденні приклади, на думку Світлани, допомагають показати українців людьми, якими може пишатися їхня країна.