Бюджет Нідерландів і українці: курс на інтеграцію, звичайні дозволи та перехідний період

Нові бюджетні плани Нідерландів не дають українцям готового порядку переходу після тимчасового захисту, але чіткіше показують загальний напрям. Держава готується одночасно підтримувати добровільне повернення, відкривати шлях до звичайних дозволів на проживання та створити перехідний документ для людей, які не зможуть одразу змінити статус. Світлана Кошек пояснює, чому важливо відрізняти цей політичний курс від уже ухвалених правил і що саме можна побачити в бюджеті на дату ефіру.

Матеріал відображає зміст ефіру від 20 вересня 2026 року та описує бюджетні й політичні плани, відомі на цю дату. Остаточні правила переходу після тимчасового захисту тоді ще не були ухвалені.

Чому напрям важливіший за один документ

Очікуваний новий лист Міністерства міграції, у якому мали докладніше розглянути можливості переходу українців на звичайні дозволи, на дату ефіру ще не був опублікований. Тому поки немає документа, який дозволив би одразу подаватися на новий робочий або інший спрощений дозвіл.

Водночас відсутність остаточних правил не означає, що робота зупинилася. Бюджет, урядові плани та раніше оприлюднена довгострокова політика показують послідовний курс. Його підтримують уже кілька урядів, хоча їхня політична риторика відрізнялася. Загальна європейська лінія також залишається тією самою: країни мають підготувати вихід із режиму тимчасового захисту, допомогти людям перейти до звичайних підстав проживання та не допустити масового переходу до процедури притулку.

Важливе обмеження: урядові плани ще мають пройти парламент і сенат. Уряд не має власної більшості, тому для кожного закону потрібна підтримка інших партій. Це може уповільнювати рішення і змінювати окремі деталі, навіть якщо загальний напрям уже визначений.

Тимчасовий захист і притулок залишаються різними шляхами

Українці під тимчасовим захистом та люди у звичайній процедурі притулку юридично рухаються різними шляхами. Тимчасовий захист був запроваджений як відповідь на масове переміщення, коли індивідуальний розгляд мільйонів заяв перевантажив би міграційні служби. У Нідерландах заяви українців на притулок фактично були поставлені на паузу, доки вони користуються тимчасовим захистом.

Тепер ці дві системи частково зближуються, але не зливаються повністю. У сфері житла, освіти та інтеграції держава хоче створити спільніші механізми для трьох груп: людей, які ще проходять процедуру притулку, людей, які вже отримали відповідний статус, та українців під тимчасовим захистом. Однак підстави проживання і порядок розгляду їхніх справ залишаються різними.

Окремо відновлено розгляд справ тих українців, які не підпадають під тимчасовий захист і звернулися по притулок у звичайному порядку. Для них підготовлено окремі орієнтири розгляду. Це не означає автоматичного переведення всіх українців до процедури притулку.

Три шляхи після тимчасового захисту

У довгостроковому підході зберігаються три паралельні напрями. Перший - програми добровільного повернення та реінтеграції для тих, хто захоче повернутися, коли це стане можливим. Другий - допомога з переходом на звичайні дозволи на проживання через роботу, навчання, бізнес, партнерство або інші наявні підстави. Третій - перехідний документ для людей, які не зможуть одразу виконати вимоги звичайного дозволу.

Згадка про повернення як пріоритет не означає примусового відправлення всіх українців. У тих самих документах уряд визнає можливість тривалішого перебування значної частини переміщених осіб і потребу підготувати для цього необхідні заходи. Обидві тези існують одночасно: держава готує добровільне повернення і водночас шукає способи включити тих, хто залишиться, до звичайної нідерландської системи.

Програми повернення на дату ефіру ще розроблялися. За поясненням Світлани, вони можуть передбачати не лише одноразовий остаточний виїзд, а й тривалішу підтримку реінтеграції та можливість пробних поїздок. Конкретних умов для окремої людини поки немає.

Звичайні дозволи та перехідний документ

Тимчасовий захист продовжено до березня 2028 року. Нідерланди вивчають, як дозволити українцям переходити безпосередньо з цього режиму на звичайні дозволи на проживання, не обмежуючись лише нинішніми складними маршрутами для висококваліфікованих працівників.

Урядове завдання стосується можливого переходу на звичайні підстави через роботу, навчання та інші категорії. Світлана також очікує, що можуть розглядатися послаблення для звичайної найманої праці та самостійної діяльності. Але на дату ефіру це залишається очікуванням щодо майбутнього звіту, а не чинним правом. Сам звіт теж не відкриє подання автоматично: він має описати варіанти й дати уряду рекомендації, після чого знадобляться політичні та законодавчі рішення.

Для тих, хто не встигне перейти на звичайний дозвіл до завершення тимчасового захисту, передбачається трирічний перехідний документ. За нинішнім орієнтиром він може охопити період до 2031 року. Його сенс полягає не в постійному закріпленні окремого українського режиму, а в додатковому часі для переходу до звичайної підстави проживання.

Поки невідомі всі права, пов'язані з таким документом. Зокрема, Світлана припускає, що іпотека може бути можливою, оскільки йтиметься про дозвіл на проживання, але підтверджених правил для цього ще немає. Наявність орендованого соціального житла або власного будинку сама по собі також не названа окремою підставою для проживання.

Інтеграція стає частиною міграційної політики

Один із помітних акцентів нового уряду - швидша участь новоприбулих у житті суспільства. У бюджетних документах ідеться про роботу, вивчення нідерландської мови та ранню інтеграцію. Для певних заявників на притулок із добрими перспективами отримання статусу планується можливість починати працювати вже через три місяці замість попередніх шести, а вивчення мови - від початку процедури, не чекаючи остаточного рішення.

Для українців напрям подібний за змістом: права й обов'язки мають якомога більше відповідати звичайним нідерландським системам. Це означає поступовий відхід від окремого режиму з особливими правилами. Очікується більша самостійність, участь у праці та перехід до звичайного медичного страхування й інших загальних механізмів.

У бюджеті передбачені кошти на дослідження, підготовку законодавчих змін та аналіз практичних питань. Вивчаються житло, освіта, працевлаштування, мова, дипломи, водійські посвідчення, пенсії та підтримка людей з інвалідністю. Те, що готових відповідей поки не оприлюднено, не означає відсутності роботи, але й не дозволяє вважати майбутні рішення вже гарантованими в конкретній формі.

Житло переходить до спільнішої системи

Фінансування розміщення різних груп планують об'єднувати. Муніципалітети зможуть гнучкіше використовувати довгостроково орендовані об'єкти, соціальне житло, тимчасові модульні будинки та переобладнані приміщення для людей із різним міграційним статусом.

Для мешканців нинішніх українських локацій це може означати, що після завершення чинних договорів оренди об'єкти перейдуть до нового бюджетного режиму. У тих самих місцях можуть розміщувати не лише українців, а й заявників на притулок або людей, які вже отримали статус. Конкретне рішення залежатиме від муніципалітету та умов окремого об'єкта.

Бюджетні витрати на українські локації поступово зменшуються до 2030 року. Світлана читає це як очікування, що до того часу люди або повернуться, або перейдуть до самостійного житла, або частину придатних об'єктів включать до довгострокового житлового фонду. Це бюджетний орієнтир, а не повідомлення про виселення кожного мешканця в конкретну дату. Значну частину нинішніх локацій складно перетворити на звичайне житло, оскільки спочатку вони не були для нього призначені.

Питання вразливих людей ще не розв'язане

Окремої довгострокової програми для пенсіонерів, людей з інвалідністю та інших осіб, які не можуть перейти на робочий статус, на дату ефіру немає. Найімовірнішим проміжним шляхом Світлана вважає трирічний перехідний документ із включенням до звичайної соціальної системи Нідерландів. Але подальше рішення після цього періоду поки не визначене.

Так само не підтверджено остаточних правил щодо пільгової оплати навчання українців у закладах вищої освіти. Обговорення та голосування згадувалися, але опублікованого рішення, на яке можна було б упевнено спиратися, Світлана на дату ефіру не бачила.

Практичний висновок: чекати одного документа, який одразу визначить майбутнє кожної людини, не варто. Напрям уже видно, але конкретні умови ще формуються. Робота, мова, визнання диплома або місцева освіта можуть стати основою майбутнього переходу, проте кожен дозвіл матиме власні вимоги. Тому головна порада Світлани - використовувати доступний час для посилення самостійності, не видаючи очікувані можливості за вже ухвалені права.