Після тимчасового захисту: що змінилося у планах Нідерландів для українців

У червні 2026 року в Нідерландах з'явився перший лист про українців, підписаний новим міністром. Для Світлани Кошек важливий не лише перелік майбутніх заходів, а зміна самого підходу: уряд уперше офіційно повідомив, що вивчає можливості допомогти українцям перейти зі статусу тимчасового захисту на звичайні дозволи на проживання, насамперед через роботу. Водночас це ще не готові правила, а початок юридичної, фінансової та політичної роботи.

Стаття відображає зміст ефіру від 28 червня 2026 року та стан обговорюваних рішень на цю дату. Частина заходів була лише запропонована або перебувала на стадії дослідження.

Чому кожна країна готує власний перехід

Європейські країни змогли домовитися про продовження тимчасового захисту, але не виробили єдиної моделі виходу з нього. Тому Євросоюз визначив загальні напрями, а конкретні механізми кожна держава має створювати у межах свого законодавства.

Ця відмінність між країнами може спричинити повторну міграцію: люди намагатимуться переїхати туди, де умови переходу кращі. Саме тому Нідерланди підтримують подальшу координацію на рівні ЄС і наголошують, що діють у межах спільних європейських рекомендацій.

На дату ефіру очікувалося голосування щодо можливого продовження захисту до 4 березня 2028 року. Обговорювалися й обмеження для окремих новоприбулих чоловіків, запропоновані українською стороною. Світлана наголошувала, що рішення ще не було ухвалене, воно не мало стосуватися людей, які вже перебували під захистом, а його практична реалізація залежала від юридичної та технічної можливості перевірок.

Три напрями після тимчасового захисту

Урядова модель складається з трьох частин: підтримки добровільного повернення в Україну, сприяння переходу на звичайні дозволи на проживання та створення тимчасового перехідного документа.

Повернення стоїть у документах першим і політично подається як важливий напрям, пов'язаний із відбудовою України. Але ключовим для розуміння є слово "добровільне". У розборі Світлани це не означає примусове відправлення всіх українців. Ідеться про допомогу тим, хто сам вирішить повернутися, коли для цього з'являться реальні умови.

Другий напрям став головною новиною листа. Кабінет міністрів офіційно вивчає, наскільки реально допомогти переміщеним українцям отримати звичайні дозволи, особливо робочі. Раніше доступні шляхи, зокрема дозвіл для висококваліфікованого мігранта, навчання або партнерство, підходили далеко не всім. Тепер предметом розгляду став ширший перехід до звичайних робочих та інших підстав проживання.

Важливе обмеження: уряд не оголосив автоматичного права на такий перехід і не відкрив нову процедуру подання заяв. Він лише підтвердив, що досліджує юридичні можливості, очікувану успішність, практичне виконання, соціальні наслідки та витрати. За оцінкою Світлани, це суттєвий зсув, але не швидкий результат.

Навіщо потрібен перехідний документ

Третя частина моделі - тимчасовий дозвіл на проживання орієнтовно на три роки. Він має стати страховкою між завершенням тимчасового захисту та переходом людини на іншу підставу проживання або поверненням в Україну.

Такий документ потрібен тому, що не всі зможуть одразу виконати умови звичайного робочого, навчального чи іншого дозволу. Крім того, сам уряд може не встигнути підготувати всі законодавчі й адміністративні механізми до завершення режиму захисту. Перехідний період має не допустити раптової втрати законного перебування, житла та пов'язаних із ним можливостей.

Передбачалося, що строк документа буде прив'язаний до спільної дати завершення перехідного періоду, а не відраховуватиметься окремо для кожного одержувача. У відповідях на запитання Світлана пояснювала, що людям не потрібно було негайно подавати заяви: очікувався автоматизований процес і персональні листи від IND. Однак порядок, строки видачі та остаточні умови на дату ефіру ще не були затверджені.

Світлана також очікувала, що за тривалої відсутності можливості безпечного повернення перехідне рішення доведеться переглядати або продовжувати. Це було її бачення логіки системи, а не вже оприлюднена гарантія.

Робота має стати стабільнішою

У листі перехід до самозабезпечення названо одним із головних завдань. За наведеними в ефірі даними, працювали 62 відсотки українців, але уряд хотів збільшити не лише кількість працевлаштованих. Акцент зроблено на відповідній кваліфікації та стабільній зайнятості.

Ідеться про роботу за фахом, професійну перепідготовку та пряміші, стійкіші трудові відносини замість постійного переходу між короткими роботами через агентства. Така політика має одночасно дати людям зрозумілішу перспективу і зменшити майбутнє навантаження на соціальну систему.

Світлана пов'язує це зі ще одним важливим визнанням у листі: невизначеність впливає на поведінку людей. Коли людина не розуміє, чи зможе залишитися, їй складніше ухвалити рішення про вивчення мови, нову освіту, зміну професії або довгострокову роботу. На її думку, відкритіша перспектива переходу може допомогти українцям активніше будувати самостійне життя.

Водночас сам факт постійного трудового договору не створює автоматичного права на дозвіл на проживання. Для майбутньої робочої процедури матимуть значення її точні умови, відповідність доходу встановленому порогу та готовність роботодавця брати участь в оформленні. Ці правила ще мали бути визначені.

Житло залишається окремою проблемою

Навіть українці, які забезпечують себе самостійно, часто не можуть знайти звичайне житло через перевантажений ринок. Тому уряд розглядав різні рішення: переобладнання придатних муніципальних локацій, будівництво гнучкого тимчасового житла та ефективніше використання наявного житлового фонду.

Не кожну локацію можна перетворити на житло. Частина приміщень орендована, не пристосована для перебудови або доступна лише на короткий строк. Відокремлення житлових програм від строку тимчасового захисту має дати муніципалітетам більше свободи укладати довші договори та інвестувати у приміщення, якими згодом зможуть користуватися різні групи мешканців.

Це не означало негайного надання кожному українцю соціального житла. Черги залишаються великими, а конкретний доступ залежатиме від майбутнього статусу та місцевих можливостей. Проте перехідний дозвіл мав включити українців у ширшу систему житлових рішень, не прив'язану винятково до завершення тимчасового захисту.

Як можуть підтримувати повернення

Програма добровільного повернення на дату ефіру ще розроблялася. Серед можливих елементів у листі згадувалися практична допомога, оплата дороги, підтримка до кінцевого місця призначення в Україні, розвиток професійних навичок та інформація про житло, роботу і ситуацію в країні.

Реальні дії пов'язували з моментом, коли повернення стане можливим, зокрема після встановлення принаймні певного перемир'я. Деталі мали узгоджуватися з іншими країнами ЄС та українською владою. Існував також пілотний проєкт, але Світлана на той момент ще не аналізувала його результати, тому не робила висновків про майбутній розмір або формат допомоги.

Що відомо про вже прожиті роки

На дату ефіру роки під тимчасовим захистом у Нідерландах не зараховувалися як проживання за звичайним дозволом для натуралізації. Світлана пояснювала це тим, що тимчасовий захист є законним перебуванням, але не звичайним видом на проживання.

Перехідний документ мав бути саме дозволом на проживання. За її поясненням, час із таким документом міг враховуватися для натуралізації, хоча його тимчасова мета могла не відповідати окремим умовам постійного проживання. Остаточні наслідки залежали від затверджених правил.

Деякі інші європейські країни вже обговорювали або запроваджували повне чи часткове зарахування періоду тимчасового захисту. Світлана не виключала подібної дискусії в Нідерландах, але чітко відділяла цю тенденцію від чинного на той момент правила: гарантованого зарахування ще не було.

Рішення для вразливих груп ще немає

Найскладнішим залишається становище пенсіонерів, людей із хворобами та тих, хто не може забезпечувати себе працею. Уряд мав оцінити кількість таких людей, їхні потреби в житлі й догляді та довгострокові витрати.

Світлана не давала гарантій щодо конкретного рішення. Вона очікувала, що до завершення війни підтримка збережеться, але подальша модель залежатиме не лише від гуманітарних міркувань. Держава рахуватиме бюджет і порівнюватиме різні варіанти допомоги. Саме тому збільшення частки людей, здатних забезпечувати себе самостійно, розглядається як спосіб залишити більше ресурсів тим, хто справді не може працювати.

Підсумок ефіру: у політиці з'явився напрям, якого раніше бракувало. Нідерланди вже не лише готують добровільне повернення і перехідний статус, а й офіційно досліджують ширший доступ українців до звичайних дозволів на проживання. Проте в червні 2026 року це залишалося планом роботи: попереду були дослідження, парламентські дебати, зміни до правил і бюджетні рішення.