Повідомлення про те, що Нідерланди нібито офіційно визнали чотириденний робочий тиждень, створило хибне враження про зміну трудових правил. У розборі Світлана Кошек пояснює: йшлося не про новий закон і не про додатковий вихідний для всіх, а про статистичне спостереження щодо середньої тривалості робочого тижня в країні.
Матеріал відображає зміст ефіру від 22 вересня 2025 року та пояснює лише згадану в ньому новину про чотириденний робочий тиждень.
Слухати статтю
Звідки взялася чотириденка
Поштовхом стала публікація, у якій зазначалося, що Нідерланди фактично можна вважати країною з чотириденним робочим тижнем. Але слово «фактично» в цьому контексті описувало середній показник зайнятості серед різних працівників, а не юридично встановлений режим роботи.
У середньому тривалість робочого тижня може наближатися до чотирьох днів, якщо разом рахувати людей із повною та частковою зайнятістю. Це не означає, що стандартний тиждень скоротили для кожного працівника або що роботодавці тепер зобов'язані надавати три вихідні.
Головне розмежування: статистичний середній показник не є законодавчою нормою. На дату ефіру законодавство про робочий час не змінювалося, а питання про загальний перехід на чотириденний тиждень навіть не перебувало в процесі такого розгляду, який міг би привести до нових правил.
Що вважається повною зайнятістю
У розборі стандартним орієнтиром названо 40 годин на тиждень. Водночас у деяких галузях колективні трудові договори передбачають коротший робочий тиждень. Тому повна зайнятість може становити від 36 до 40 годин залежно від сфери та встановлених у ній умов.
Наприклад, робочий тиждень може тривати 36, 37,5 або 38 годин і все одно вважатися повною зайнятістю. Кількість робочих днів при цьому сама собою не визначає статус. Важлива загальна кількість годин і правила, які діють для конкретного місця роботи чи галузі.
Отже, чотири робочі дні не обов'язково означають часткову зайнятість. Якщо повну норму годин розподілено на чотири довші дні, статус залежатиме від загальної тривалості роботи. Але якщо працівник замість 40 годин працює 32, у наведеному поясненні це вже часткова зайнятість.
Часткова зайнятість не є новим правом на вихідний
Працювати менше повної норми в Нідерландах можна було й раніше. Два, три або чотири робочі дні можуть бути звичайним графіком людини, однак скорочена кількість годин вважатиметься частковою зайнятістю, якщо вона не досягає встановленої повної норми.
Ця відмінність потрібна не лише для назви формату роботи. За словами Світлани, співвідношення повної та часткової зайнятості може мати значення під час визначення права на певні виплати. Як приклад вона наводить ситуацію, коли людині з 40-годинним тижнем скорочують роботу на один день і залишають 32 години. Тоді втрачені вісім годин можуть враховуватися під час звернення по додаткову виплату, якщо виконано відповідні умови.
Проте це не означає автоматичної компенсації кожному, хто вирішив працювати чотири дні. У розборі йдеться про значення класифікації зайнятості, а не про загальну гарантію виплати або оплачуваного додаткового вихідного.
Практичний висновок: чотириденний графік можливий, але сам по собі він не створює нового права працювати менше за ту саму оплату. Якщо скорочення годин не передбачене договором чи іншими умовами, додатковий вільний день не стає подарованим державою вихідним.
Як розмежовуються звичайні години та понаднормова робота
У викладеній Світланою схемі робота від 36 до 40 годин може вважатися повною зайнятістю, менша кількість годин - частковою, а робота понад 40 годин - понаднормовою. Для понаднормових годин діють окремі обмеження.
В ефірі згадано можливість працювати в середньому до 48 годин протягом тривалішого періоду, а на короткому відрізку - до 60 годин. Такі режими пов'язані з установленими межами та вимогами до відпочинку, а не означають, що 60-годинний тиждень може бути постійною звичайною нормою.
Для окремих професій можливі особливі робочі періоди, коли робочий час складно перервати. Як приклад у розмові згадуються члени екіпажу літака. Після такого навантаження має бути передбачена триваліша перерва між періодами роботи.
Чому швидкої загальної зміни не очікували
Світлана звертає увагу, що правила робочого часу пов'язані з великою кількістю інших нормативів. Навіть якби політичне обговорення скорочення стандартного тижня розпочалося, між першими дискусіями та реальною зміною правил був би тривалий процес.
На дату ефіру такого рішення не було, тому сприймати гучний заголовок як повідомлення про вже ухвалену реформу не було підстав. Можливі майбутні дискусії також не дорівнювали б негайній зміні трудових договорів: спочатку мали б з'явитися пропозиції, обговорення та законодавче рішення.
Отже, новина не давала працівникам нового оплачуваного вихідного і не переводила країну на обов'язковий чотириденний режим. Вона лише описувала середню тривалість зайнятості. Для конкретної людини вирішальними залишалися її трудовий договір, кількість годин і правила відповідної галузі.
Документи до статті
- Закон про робочий часOverheid.nl
Ресурси до статті
- Законні правила робочого часу та відпочинкуRijksoverheid





