Хто в Нідерландах вважається іноземцем і що статистика розповідає про країну

Скільки іноземців живе в Нідерландах? Відповідь залежить від того, кого саме називати іноземцем: людину без нідерландського громадянства, уродженця іншої країни, власника двох паспортів чи навіть того, в кого один із батьків народився за кордоном. В ефірі від 21 жовтня 2024 року Світлана Кошек пояснює ці відмінності та показує, чому звичне протиставлення між місцевими й приїжджими погано описує реальне нідерландське суспільство.

Матеріал відображає статистику, термінологію та оцінки, розглянуті в ефірі 21 жовтня 2024 року. Класифікації й числові дані прив'язані до цієї дати та згаданих у джерелі періодів.

Іноземець, громадянин і походження

У статистиці, яку розбирає Світлана, іноземцями називають офіційно зареєстрованих мешканців, які не мають нідерландського громадянства, але мають підставу для проживання в країні. Туристи до цієї групи не належать. Українці під тимчасовим захистом на той момент також не повністю відображалися в цій категорії, оскільки тимчасовий захист не був звичайним дозволом на проживання.

За наведеними в ефірі даними, іноземні громадяни становили приблизно 7-8% населення. Але з цієї цифри не можна робити висновок, що всі інші мешканці є нідерландцями без міграційної історії. Людина, яка приїхала з іншої країни, прожила в Нідерландах багато років і отримала нідерландський паспорт, уже не входить до статистичної категорії іноземців.

Окремо враховувалися люди, які народилися за кордоном, але вже мали нідерландське громадянство. В ефірі їхня частка оцінювалася приблизно у 15%. Отже, громадянство, країна народження та походження відповідають на різні запитання. Змішування цих понять створює хибне враження, ніби після натуралізації міграційна історія людини просто зникає.

Перше і друге покоління

Для опису походження статистика також враховувала місце народження батьків. Перше покоління - це люди, які самі народилися за кордоном і переїхали до Нідерландів. Друге покоління - їхні діти, які вже народилися в Нідерландах. Якщо хоча б один із батьків народився в іншій країні, людина могла потрапляти до категорії мешканців з іноземним походженням.

За даними, озвученими Світланою, таких людей першого і другого покоління було 26,4%, тобто понад чверть населення. Якщо ж дивитися ще глибше, на місце народження бабусь і дідусів, картина стає ще різноманітнішою. В ефірі наводиться оцінка, за якою лише близько 2% мешканців мали всіх бабусь і дідусів, народжених у Нідерландах.

Цю різноманітність видно навіть на прикладі королівської родини. У членів родини є німецьке та аргентинське походження. Світлана згадує і Герта Вілдерса, чия мати народилася в Індонезії. Такі приклади не доводять нічого про погляди конкретної людини, але добре показують, наскільки складно провести чітку лінію між нібито повністю місцевим населенням та людьми з міграційним корінням.

Головний висновок: міграція не є новим винятком у нідерландській історії. Твердження, ніби раніше країна складалася лише з людей без іноземного походження, а різноманіття з'явилося зовсім недавно, не узгоджується з наведеною статистикою.

Хто приїжджає до Нідерландів

Серед іноземних громадян із країн Європейського Союзу найбільшою групою в розглянутих даних були поляки. Їхня кількість помітно зросла після вступу Польщі до ЄС і відкриття доступу до роботи без окремого дозволу. Далі серед великих груп ішли громадяни Німеччини, Болгарії, Італії та Румунії.

Світлана припускає, що українці, які залишаться в Нідерландах і згодом перейдуть на звичайні підстави проживання, можуть сформувати одну з найбільших іноземних громад. Водночас це була саме оцінка перспективи, а не вже зафіксований результат. Частина людей може повернутися, частина переїхати, а частина з часом отримати нідерландське громадянство і перейти до іншої статистичної категорії.

Важлива риса іноземного населення - його вікова структура. За показаним графіком, серед громадян інших країн ЄС особливо багато людей віком приблизно від 20 до 40 років, тоді як серед нідерландських громадян значно більша частка старших людей. Це означає, що мігранти часто перебувають саме в працездатному віці.

Тому розмову про приїжджих не можна зводити лише до витрат і допомоги. У старіючому суспільстві вони працюють, сплачують податки та беруть участь у фінансуванні систем, від яких залежить старше покоління. Світлана також звертає увагу, що серед нідерландських громадян на той момент помирало більше людей, ніж народжувалося. У такій демографічній ситуації роль працездатної міграції стає особливо помітною.

Старі статистичні поділи змінюються

У Нідерландах використовували різні назви для людей з міграційним походженням, але частину термінів згодом прибирали, оскільки вони переставали коректно виконувати свою функцію. Змінювався і поділ на західне та незахідне походження.

До західної групи за старою класифікацією зараховували Європу, крім Туреччини, а також Північну Америку, Океанію, Індонезію та Японію. До незахідної - Африку, Латинську Америку, більшу частину Азії та Туреччину. Через це королева Максима з аргентинським походженням потрапляла до незахідної категорії, тоді як людина з українським походженням - до західної.

Такі приклади показують умовність поділу. Він поєднував географію, історичні зв'язки та уявлення про культурну близькість, але не міг нейтрально й точно описати всіх людей. На дату ефіру стару схему вже замінювали детальнішою класифікацією з більшою кількістю груп. Для повноцінного аналізу нової системи ще потрібно було накопичити дані за кілька років.

Подвійне громадянство не є рідкістю

За загальним правилом людина, яка отримує нідерландське громадянство, має відмовитися від попереднього. Проте існує багато винятків. Зберегти інше громадянство можна, зокрема, за певних сімейних обставин або коли країна походження не дозволяє відмовитися від свого паспорта.

Світлана наводить давніші дані приблизно про 2,4 млн людей із двома громадянствами, але наголошує, що ця оцінка стосувалася 2014 року. Після зміни підходу таку статистику перестали вести у попередньому вигляді, тому переносити цю цифру на 2024 рік не можна.

Це ще один приклад того, чому паспорт не дає повної відповіді на питання про походження та самоідентифікацію. Людина може одночасно мати родинні зв'язки з кількома країнами, жити в Нідерландах, бути нідерландським громадянином і зберігати іншу культурну належність.

Інтеграція змінює не лише документи

Світлана згадує власну зміну ставлення до Нідерландів. На початку місцева звичка усміхатися, радіти простим речам і спокійніше ставитися до життя здавалася їй дивною. Згодом це перетворилося на глибоку повагу до країни та людей, у яких вона багато чого навчилася.

За її спостереженням, вихідці з пострадянського середовища нерідко приїжджають із готовністю чекати підступу, боротися з системою і сприймати серйозність як ознаку надійності. Для зміни таких реакцій потрібен час. Інтеграція в цьому сенсі полягає не лише у вивченні мови чи отриманні паспорта, а й у поступовому засвоєнні інших норм спілкування.

Водночас адаптація не вимагає відмови від власного коріння. Культуру, мову та родинну пам'ять можна берегти й передавати дітям. Особистий досвід Світлани поєднує українське й російське родинне походження, життя в Нідерландах та зв'язки з різними країнами. Тому належність для неї визначається не лише записом у паспорті, а й тим, з яким суспільством людина себе пов'язує і де почувається на своєму місці.

Нідерланди постають у цьому розборі не як однорідна країна, до якої лише нещодавно почали приїжджати чужинці, а як суспільство, сформоване багатьма поколіннями мобільності. Статистика допомагає побачити масштаб цього явища, але не здатна вмістити всю складність людської ідентичності. Походження, громадянство та відчуття належності можуть перетинатися, не стаючи одним і тим самим.