Як влаштовані flexwoningen у Нідерландах і кому вони призначені

Flexwoningen часто уявляють як вагончики або контейнери, які встановлюють на короткий час. Проте в Нідерландах цим поняттям охоплюють значно ширше коло житла: від невеликих модульних будинків і багатоквартирних комплексів до переобладнаних офісів та інших будівель. У травні 2023 року Світлана Кошек розповідала, як розвивалася ця програма, які проєкти на той момент уже реалізовували та яке місце серед їхніх цільових груп посідали українські переміщені особи.

Матеріал відображає зміст ефіру від 4 травня 2023 року та описує програму, проєкти й умови, відомі на цю дату.

Чому програму почали активно розвивати

Програма flexwoningen існувала й раніше. Одним із її попередніх форматів були студентські містечка з переобладнаних морських контейнерів. Такі рішення критикували за зовнішній вигляд і якість проживання, а частину комплексів згодом демонтували. Однак із часом модульне житло змінилося: воно стало комфортнішим, різноманітнішим і візуально більше схожим на звичайні квартири або будинки.

Слово flex у цьому контексті не обов'язково означає примітивну тимчасову конструкцію. Йдеться про житло без звичного постійного фундаменту, яке за потреби можна демонтувати та перенести. До тієї самої широкої категорії в розглянутих проєктах потрапляли й будівлі, тимчасово переобладнані під проживання.

Інтерес до такого житла зріс на тлі загального дефіциту помешкань. Велике будівництво затримувалося через екологічні обмеження, призупинення дозволів та наслідки пандемії. Одночасно житло дорожчало, тому купівля або оренда за ринковою ціною ставала недоступною для дедалі більшої кількості людей.

Flexwoningen розглядали як спосіб швидше створити додатковий житловий фонд, поки триває спорудження постійних будинків. У 2022-2023 роках уряд виділяв на цей напрям додаткові кошти, скорочував тривалі процедури погодження та створював гарантії для муніципалітетів і організацій, які замовляли модульні будинки. Зокрема, обговорювалася можливість перенесення житла на іншу ділянку, передачі його іншому учаснику або фінансової компенсації за певних умов.

Житло не лише для біженців

Flexwoningen не створювали як окрему програму для українців. Вона мала допомагати різним групам, яким складно швидко знайти доступне житло. Серед них були молоді люди, які виїжджають від батьків, студенти, молоді сім'ї, люди після розлучення, самотні літні люди та біженці, які вже отримали позитивне рішення і мають залишити центри приймання.

Після початку повномасштабної війни до переліку цільових груп у частині проєктів додали українських переміщених осіб. Світлана бачила в цьому важливий момент: українців включали до ширшої житлової системи разом з іншими мешканцями Нідерландів, які потребують тимчасового доступного помешкання.

Проте згадка українців у загальній програмі не означала, що кожен новий комплекс будуватимуть саме для них. У документах щодо конкретних локацій цільові групи відрізнялися. Один проєкт міг бути призначений для студентів і власників статусу біженця, інший - для молоді та літніх людей, а третій - для українців і тих, хто лише починає самостійне життя.

Тому відповідь муніципалітету, що в певному комплексі місць для українців не передбачено, ще не давала повної картини. Для них могли готувати інше приміщення, переобладнувати колишній офіс або звільняти наявну локацію завдяки переселенню інших мешканців до нових flexwoningen.

Якими бувають flexwoningen

У показаних Світланою проєктах були дуже різні формати. У Пюрмеренді планували кілька локацій із 242 помешканнями площею приблизно 30 і 50 квадратних метрів. Їх призначали, зокрема, для людей, яким терміново потрібне житло після зміни сімейних обставин, власників статусу біженця та українських переміщених осіб. Очікуваний строк експлуатації становив 15 років.

В іншому великому проєкті передбачали студії, квартири з однією спальнею та житло з двома спальнями. Цільовими групами там були студенти та власники статусу біженця, без окремої згадки українців. Строк використання таких будівель міг сягати 15-25 років.

В окремих містах планували невеликі житлові квартали зі спільними просторами, пральнями, місцями для зустрічей і дворами. Деякі комплекси нагадували селище, інші складалися з кількох багатоповерхових блоків. Були й зовсім малі проєкти на 10 будинків, серед яких передбачали помешкання, пристосоване для людини з обмеженою мобільністю.

До flexwoningen також зараховували трансформацію наявної нерухомості. У Блумендалi, наприклад, старішу будівлю переобладнували для тимчасового проживання студентів і власників статусу біженця. Плановий строк такого використання становив 10 років. Це показувало, що flexwoning - не завжди будинок, який фізично можна перевезти. Гнучкість могла полягати в тимчасовій зміні призначення самої будівлі.

Строки експлуатації помітно відрізнялися: від кількох років до 15, 25 або навіть 50 років для окремих конструкцій. Але строк експлуатації будинку не дорівнював гарантованому строку проживання конкретної людини. Помешкання могло залишатися на місці десятиліттями, тоді як його мешканці змінювалися відповідно до договорів і життєвих обставин.

Хто вирішує, де з'явиться проєкт

Рішення про нову локацію не залежить від однієї посадової особи. У ньому беруть участь муніципальна влада, колегіальні органи та місцева громада. Навіть якщо мер підтримує будівництво, проєкт має пройти погодження, а думка мешканців може істотно вплинути на результат.

Світлана наводила приклад окремого поселення для українців, яке з'явилося завдяки місцевій ініціативі та підтримці. Водночас в інших місцях жителі виступали проти розміщення біженців або переобладнання певних об'єктів, і такі плани не просувалися. На її думку, колективне ухвалення рішень має дві сторони: воно уповільнює процес, але змушує сторони домовлятися і враховувати позиції громади.

Саме бюрократія раніше була однією з головних перешкод для flexwoningen. Погодження могло тривати близько двох років, а виробники та інвестори не завжди мали гарантії, що замовлені будинки справді придбають і встановлять. Державне фінансування та гарантії мали зменшити ці ризики й дати муніципалітетам змогу запускати більше проєктів різного масштабу.

Чи можна самостійно записатися на flexwoning

Flexwoning - це звичайне житло з визначеною цільовою групою, власником, оператором і правилами розподілу. Не існувало єдиного загального запису, який автоматично давав українцю місце в будь-якому новому комплексі. Розподіл залежав від конкретного проєкту, муніципалітету та категорій мешканців, для яких його створили.

Важливо й те, що flexwoningen не означають безплатних квартир. У Нідерландах житло або купують, або орендують. Вільний сектор працює за ринковими цінами, а в соціальному секторі вартість нижча завдяки державній підтримці. Однак орендна плата існує і там.

У 2023 році українці ще могли проживати в наданих їм місцях без звичайної орендної плати, але Світлана наголошувала на тимчасовості цієї моделі. Вона не стверджувала, коли саме умови зміняться: до завершення тимчасового захисту чи раніше. Її основний висновок полягав у тому, що людям, які планують залишатися в Нідерландах на іншій правовій підставі, варто бути готовими самостійно оплачувати житло та медичне страхування.

Тимчасове житло на кілька років

На момент ефіру програма швидко розширювалася, але конкретні результати залежали від кожного муніципалітету. Будівництво flexwoningen могло безпосередньо створити місця для українців або опосередковано звільнити для них інші приміщення. Частину людей могли тимчасово переміщати через ремонт чи перебудову локації.

Головний висновок: назва flexwoning описує не одну стандартну квартиру і не окрему пільгу для українців, а цілий набір тимчасових житлових рішень. Вони можуть виглядати майже як звичайне постійне житло і використовуватися багато років, але право на конкретне помешкання визначають цільова група проєкту, місцеве рішення та умови проживання. Саме тому оцінювати перспективи потрібно за планами свого муніципалітету, а не лише за загальними повідомленнями про розвиток програми.