Притулок для українців у Нідерландах: як пропонують оцінювати ризики за регіонами

Нідерланди формують окрему політику розгляду заяв українців на притулок. У центрі пропозиції, яку Світлана Кошек розбирає в ефірі, перебуває поділ регіонів України за рівнем невибіркового насильства. Від місця походження заявника та його особистих обставин може залежати оцінка ризику повернення. Але це ще не остаточне рішення, а поданий парламенту підхід, який можуть затвердити або змінити.

Матеріал відображає зміст ефіру від 5 липня 2026 року та описує пропозицію щодо майбутньої політики, яка на цю дату ще не була остаточно затверджена.

Чому така політика з'являється саме зараз

Для людей, які отримали тимчасовий захист, розгляд заяви про притулок фактично призупинено на час дії цього режиму. Водночас у системі є заяви українців, які не мали права на тимчасовий захист і пішли звичайною процедурою притулку. Частина таких справ тривалий час залишалася без рішення, зокрема через відсутність єдиної національної політики щодо України.

Запропонований документ має дати міграційній службі основу для послідовніших рішень. Він спирається на огляд ситуації в Україні, статистику щодо бойових дій, загиблих і поранених цивільних, потреби в гуманітарній допомозі та переміщення населення. Світлана наголошує, що державна система переходить від загального сприйняття війни до формалізованої оцінки ризиків за даними.

Це має значення не лише для тих, хто вже проходить процедуру притулку. Після завершення тимчасового захисту людям, які не отримали звичайний дозвіл на проживання, доведеться обирати подальший шлях. Серед варіантів у розглянутих планах є перехідний документ, звичайний дозвіл на проживання, участь у майбутній програмі повернення або продовження процедури притулку.

Три рівні ризику для регіонів України

У пропозиції регіони поділено на три групи. До найвищого рівня віднесено Харківську, Луганську, Донецьку, Запорізьку, Херсонську, Дніпропетровську та Сумську області. Йдеться про території, де рівень невибіркового насильства пропонують вважати винятковим. За такої оцінки саме перебування людини на відповідній території може створювати реальний ризик серйозної шкоди.

Області пропонують оцінювати цілком, не проводячи межу між окремими містами чи селами. Пояснення полягає в тому, що лінія бойових дій і ситуація з безпекою змінюються, тому надто дрібний територіальний поділ швидко втрачав би актуальність.

До другого рівня віднесено Миколаївську та Чернігівську області. Там ризик також визнається підвищеним, але для позитивної оцінки можуть знадобитися додаткові особисті обставини. Отже, самого походження з такої області може бути недостатньо без пояснення того, чому повернення створює серйозну небезпеку саме для конкретної людини.

Третій рівень охоплює решту територій, за винятком окупованих Криму та Севастополя, які в цьому поділі розглядаються окремо. Для цих регіонів загальний рівень невибіркового насильства оцінюється як відносно нижчий. Це не означає повної відсутності небезпеки, але заявнику, ймовірно, доведеться доводити індивідуальний ризик переслідування або серйозної шкоди.

Ключова відмінність: у першій групі вирішальне значення може мати сама небезпека перебування в регіоні, у другій до регіонального ризику додаються особисті обставини, а в третій індивідуальне обґрунтування стає особливо важливим.

Місце походження треба буде підтвердити

Під час оцінки дивитимуться не лише на формальну реєстрацію, а й на те, де людина справді жила і де був центр її життєвих інтересів. Тому недостатньо просто назвати область із вищим рівнем ризику. Міграційна служба може перевіряти, чи дійсно заявник проживав у зазначеному місці.

Цей підхід не скасовує індивідуального розгляду. Навіть належність до регіону з нижчим загальним ризиком не виключає позитивного рішення, якщо людина доведе особисту загрозу. Але така загроза має бути серйозною. Зі слів Світлани, йдеться не про звичайні економічні труднощі чи втрату роботи, а про переслідування, небезпеку для життя або здоров'я чи іншу шкоду, що відповідає критеріям міжнародного захисту.

Водночас попереднє право на тимчасовий захист саме собою не створює права на притулок. Тимчасовий захист надавали за спрощеними груповими умовами, тоді як процедура притулку передбачає глибшу перевірку конкретної заяви. Тому перехід до цієї процедури не гарантує позитивного результату.

Внутрішня альтернатива захисту

Окремий і складний елемент пропозиції стосується можливості внутрішнього переміщення. Частини України, віднесені до третього рівня, можуть розглядати як внутрішню альтернативу для людей із небезпечніших регіонів. Логіка документа полягає в тому, що внутрішньо переміщені особи стикаються із серйозними соціальними та економічними труднощами, але ці умови не завжди автоматично означають гуманітарну катастрофу або неможливість реалізувати основні права.

Світлана ставиться до цього пункту обережно. У її прочитанні він може означати, що людині з регіону найвищого ризику відмовлять у захисті за кордоном, якщо вважатимуть можливим її проживання в іншій частині України. Водночас вона прямо зазначає, що цей пункт потребує додаткових роз'яснень і що її трактування поки не можна вважати остаточним.

Окремі групи не отримують автоматичної переваги

У документі не пропонують спеціальної групової політики для відмовників від військової служби за переконаннями, дезертирів, журналістів, людей із проросійськими поглядами чи представників ЛГБТ. Сама належність до однієї з цих категорій не повинна автоматично давати ні перевагу, ні негативну оцінку.

Це не означає, що пов'язане з такою ознакою переслідування не матиме значення. Якщо людина доводить реальну особисту загрозу через релігію, національність, політичні погляди, належність до певної соціальної групи або інші передбачені критерії, ці обставини мають розглядати індивідуально. Але загального правила, за яким уся категорія отримує захист, запропонована політика не містить.

Зокрема, ухилення від мобілізації або дезертирство саме собою в документі не прирівнюється до переслідування чи серйозної шкоди. Так само проросійська позиція без доказів особистого переслідування не розглядається як самостійна достатня підстава.

Перехідний документ чи процедура притулку

Після завершення тимчасового захисту людям, які не перейшли на звичайний дозвіл, планують запропонувати перехідний документ на три роки. Для його отримання, за розглянутим планом, потрібно буде відкликати раніше подану заяву про притулок. Саме тому майбутня національна політика важлива: вона має допомогти людині реалістичніше оцінити перспективи своєї заяви перед відмовою від неї.

Перехідний документ не є постійним рішенням. Він має дати час перейти на робочу, сімейну, студентську, підприємницьку чи іншу доступну підставу або підготуватися до повернення. Якщо людина згодом знову попросить притулок, це вже буде нова процедура, яку розглядатимуть за новими обставинами та новими строками.

Світлана не дає універсальної відповіді, який шлях кращий. Вибір залежить від регіону походження, особистих ризиків, сімейної ситуації та здатності надалі жити самостійно. Вона радить заздалегідь оцінити доходи, житло, медичне страхування, склад сім'ї та перспективу переходу на звичайний дозвіл.

Докази залишаються відповідальністю заявника

Людина в процедурі притулку отримує адвоката, роботу якого оплачує держава. Однак час на кожну справу обмежений. Тому Світлана радить самостійно збирати докази, передавати їх завчасно і перевіряти, чи справді вони долучені до справи. Зміна адвоката сама собою не збільшує кількість оплачених годин.

Запропонований поділ регіонів показує загальний напрям, але не замінює індивідуальної оцінки і ще може змінитися після парламентського розгляду та нового офіційного звіту про Україну. Головний висновок ефіру полягає в тому, що тимчасовий захист не триватиме безмежно, а перехідний документ і притулок мають різну мету. Рішення варто приймати не через очікування автоматичного статусу, а після тверезої оцінки власних обставин, доказів і реального подальшого шляху.