Чи можуть українців повернути до "безпечних регіонів": політична дискусія, самозабезпечення та ризики працевлаштування

На початку 2024 року в Нідерландах знову заговорили про майбутнє українців під тимчасовим захистом. Поштовхом стала заява політикині Мони Кейзер про можливість повернення людей до нібито безпечної частини України. В ефірі Світлана Кошек відокремлює цю політичну пропозицію від чинних правил і водночас показує ширший напрям дискусії: Нідерланди продовжують захист, але дедалі частіше говорять про роботу, самостійне житло, особистий внесок у проживання та поступове зменшення залежності від державної підтримки.

Статтю підготовлено за ефіром від 5 лютого 2024 року. Вона відображає політичну дискусію, правила та невизначеність, про які йшлося на цю дату.

Одна заява ще не означає рішення

Мона Кейзер, одна з провідних представниць партії фермерів BBB, запропонувала розпочати складну дискусію про повернення українських переміщених осіб. Вона поставила питання, чи можна вважати захід України достатньо стабільним для їхнього розміщення, і послалася на значний розмір цього регіону порівняно з Нідерландами.

Світлана наголошує, що це була позиція окремої політикині, а не ухвалене рішення уряду чи парламенту. На той момент партії, які вели коаліційні переговори після виборів, ще не домовилися про спільну програму. Інші політичні сили різко заперечили проти тези про безпечну частину України, нагадавши про ракетні обстріли, зокрема на заході країни. Публічної підтримки пропозиція не отримала навіть від партій, які виступали за жорсткішу міграційну політику.

Реакція влади: державний секретар Ерік ван дер Бург пояснив, що українці перебувають у Нідерландах у межах європейського режиму тимчасового захисту. Розмежування України на безпечні та небезпечні регіони не могло бути запроваджене однією нідерландською політикинею або самими Нідерландами. Для зміни такого підходу мали б з'явитися відповідні рішення на ширшому рівні та суттєво змінитися безпекові обставини.

Тому інтерв'ю Кейзер не створювало нових обов'язків для українців і не означало підготовленого примусового повернення. Воно радше показало, які ідеї можуть виносити на суспільне обговорення під час формування нової політичної коаліції.

Чому різкі зміни не відбуваються за один день

Світлана закликає не сприймати кожне висловлювання політика як сигнал, що правила зміняться вже завтра. Європейські та нідерландські рішення проходять через переговори, голосування, правову підготовку й практичне впровадження. Навіть після визначення нового курсу зазвичай потрібен перехідний період.

На початку 2024 року політичне тло справді було нестабільним. У Нідерландах тривали складні переговори між партіями, які по-різному бачили скорочення міграції. Праві сили посилили свої позиції, але це не означало, що одна партія могла самостійно реалізувати всі передвиборчі гасла. Для спільного рішення потрібна була домовленість партнерів, частина яких не хотіла підтримувати кроки, здатні зашкодити країні.

Подібна складність існує і на рівні Європейського Союзу. Рішення там залежать не від однієї посадової особи, а від парламенту, політичних коаліцій, держав-членів та інших інституцій. Через це процес може бути повільним, але саме ця багаторівневість не дозволяє миттєво перетворити окрему гучну заяву на загальне правило.

Захист зберігається, але акцент зміщується

У листі до парламенту від 19 грудня, який Світлана цитує в ефірі, Ерік ван дер Бург повідомляв, що Нідерланди продовжать надавати захист переміщеним особам з України стільки, скільки буде потрібно. Водночас він звертав увагу на майже повну завантаженість місць розміщення та постійне прибуття нових людей.

Муніципалітети повідомляли, що серед новоприбулих вони бачать людей, які, як їм здається, приїжджають переважно заради роботи. Ван дер Бург визнавав це занепокоєння, але наголошував: якщо людина підпадає під режим тимчасового захисту, вона має право на захист у Нідерландах і доступ до ринку праці. Вихідною позицією залишалося те, що основною причиною її виїзду є втеча від насильства в Україні.

Паралельно держава посилювала тему участі та самозабезпечення. Йшлося про те, щоб українці працювали, за можливості самі організовували проживання та поступово ставали менш залежними від муніципальної системи. Це не скасовувало захисту, але показувало довгострокове очікування: люди, які залишаються та мають дохід, дедалі більше забезпечуватимуть себе самостійно.

Особистий внесок за житло поки досліджували

На дату ефіру загального правила про обов'язкову оплату муніципального житла ще не було. Раніше уряд відкладав такий крок, оскільки дослідження показало значні витрати й організаційні труднощі для муніципалітетів. Пізніше тест упровадження засвідчив, що особистий внесок може бути практично можливим не всюди, але принаймні в окремих пілотних проєктах.

Точні муніципалітети, строки, суми й умови тоді ще не визначили. Світлана не прогнозує, чи запровадять оплату через кілька місяців або значно пізніше, але вважає сам напрям очікуваним: людина, яка працює та отримує дохід, з часом може бути зобов'язана робити внесок у своє проживання.

Водночас оплата створює не лише обов'язки. Якщо відносини перетворюються на оренду, постають питання договору, статусу орендодавця та прав мешканця. Наприклад, право користуватися кімнатою як орендованим простором не можна відокремити від обов'язку платити. Саме тому влада ще досліджувала, за яких умов пілот узагалі можна розпочати.

Будівництво й переобладнання місць для українців при цьому тривало. Світлана регулярно бачила повідомлення про нові об'єкти різного розміру, які створювали вже не на кілька місяців, а на довший строк. Це суперечило панічним твердженням, ніби систему розміщення збиралися раптово закрити.

Працевлаштування через посередників створює особливі ризики

Окрема частина ефіру присвячена агентствам, які українською мовою рекламують роботу в Нідерландах через Facebook, Telegram та інші платформи. Деякі з них організовують платний транспорт, обіцяють роботу, документи й житло, хоча фактично людина приїжджає за режимом тимчасового захисту, а не за спеціально оформленою робочою візою.

Тривожні ознаки: оплата самої вакансії, обіцянка готівкового розрахунку без письмового договору, відсутність розрахункових листів та незрозумілі контакти посередника. Світлана пояснює, що легальні агентства отримують винагороду від роботодавця, а не стягують плату з працівника за працевлаштування.

Наслідки можуть бути серйозними. Люди працюють кілька тижнів, чекаючи на обіцяні документи, а після вимоги виплатити зарплату залишаються без грошей і без доказів трудових відносин. Серед скарг українців до організації, яка допомагає трудовим мігрантам, найчастіше згадували невиплату або несвоєчасну виплату зарплати. Також повідомляли про необґрунтовані утримання, дискримінацію, неправдиві обіцянки, несправедливе звільнення та проблеми з житлом.

Особливий ризик виникає, коли роботу пов'язують із житлом. Людина стає залежною від одного роботодавця одразу у двох питаннях і може втратити не лише дохід, а й місце проживання. У цитованому листі роботодавців прямо застерігали від цілеспрямованого набору українців в інших країнах ЄС із рекламою безкоштовного муніципального розміщення.

Чому важливе належне оформлення

Світлана окремо пояснює схему, за якої людину формально працевлаштовує агентство в іншій державі ЄС, а потім направляє працювати до Нідерландів. У такому разі соціальні внески можуть сплачуватися в країні формального працевлаштування. Менші відрахування не обов'язково означають вигоду: у разі хвороби, звільнення чи втрати працездатності соціальний захист доведеться шукати саме там, а не в Нідерландах.

Для українця, який живе в Нідерландах під тимчасовим захистом, важливі реєстрація, законне право на роботу, письмовий контракт і зрозумілі відрахування. Нідерландські соціальні внески пов'язані з можливістю отримати передбачену підтримку, якщо людина втратить роботу або захворіє. Тому порівнювати лише суму податку без урахування страхування та прав неправильно.

Інтеграція як практична опора

Головна довгострокова порада Світлани не змінюється: тим, хто допускає можливість залишитися, варто вивчати мову, працювати, розвивати професійні зв'язки та шукати шлях до самостійного життя. Це не формальний перелік, після якого держава автоматично надасть інший статус. Постійний трудовий договір теж сам по собі не створював права на проживання після завершення тимчасового захисту.

Однак робота, мова й досвід полегшують життя вже зараз і можуть стати опорою за майбутніх змін. Для тих, хто планує повернутися, нові знання також не втрачають цінності. Водночас на дату ефіру роки під тимчасовим захистом не були передбачені законодавством як автоматично зараховані до строку для громадянства після переходу на статус висококваліфікованого мігранта.

Підсумок цієї дискусії полягає не в тому, що українців уже вирішили повернути або негайно змусити платити за житло. На початку лютого 2024 року захист продовжував діяти, різка пропозиція про "безпечні регіони" не отримала політичної підтримки, а нові фінансові правила ще досліджували. Але загальний напрям був помітний: захист поєднуватимуть із дедалі більшим очікуванням самостійності, а безпечне й належно оформлене працевлаштування ставатиме для українців особливо важливим.