Затяжна війна і повернення українців: чотири чинники, що визначають міграційні сценарії

Коли завершиться війна, чи зможуть українці повернутися і що буде після тимчасового захисту - ці питання неможливо розглядати окремо одне від одного. Звіт Інституту Клінгендаля за червень 2025 року пов'язує міграційні перспективи з перебігом бойових дій, західною підтримкою, контролем над територіями та станом української економіки. Його основний висновок стриманий: швидкого дипломатичного прориву не відбулося, затяжна війна залишалася найімовірнішим сценарієм, а передумов для масштабного повернення українців поки не було.

Матеріал відображає зміст звіту Інституту Клінгендаля за червень 2025 року та оцінки, наведені у джерелі, опублікованому 21 серпня 2025 року. Подальші події й рішення до його обсягу не входять.

Чотири чинники повернення

У звіті виділено чотири взаємопов'язані чинники. Перший - тривалість війни. Що довше люди живуть за кордоном, то більше вони працюють, навчаються, облаштовують побут і вкладаються в інтеграцію. Через це навіть поліпшення безпекової ситуації не обов'язково спричинить швидке масове повернення.

Другий чинник - інтенсивність бойових дій. Посилення атак збільшує небезпеку для цивільного населення, обмежує можливості повернення та може викликати нові переміщення. Третій - зміна контролю над українськими територіями. Подальша російська окупація скорочує кількість місць, куди люди можуть безпечно повернутися, тоді як звільнення територій розширює такі можливості.

Четвертий чинник - економічна ситуація і перспективи відбудови. Самої відсутності активних боїв недостатньо, якщо немає роботи, житла, стабільної інфраструктури та зрозумілої перспективи. Саме тому безпека й економіка у звіті розглядаються разом.

Чому дипломатія не змінила прогноз

Активізація переговорів у першій половині 2025 року не привела до зближення позицій України та Росії. Зустрічі в Стамбулі дали змогу провести обмін військовополоненими, але не створили основи для припинення війни. У звіті наголошується, що політичні цілі сторін залишалися надто далекими одна від одної.

Україна підтримувала безумовне 30-денне припинення вогню перед переговорами щодо політичних питань. Росія відкидала цю пропозицію і продовжувала висувати вимоги, неприйнятні для Києва. Тимчасові односторонні заяви про припинення вогню не змінили загальної динаміки.

Позиція США також залишалася неоднозначною. Адміністрація Дональда Трампа дедалі критичніше висловлювалася про Москву, однак на дату звіту не запровадила обіцяного додаткового тиску і не представила нових пакетів військової допомоги Україні. Водночас Сполучені Штати не підтримали російські вимоги щодо відведення українських військ із територій, які Росія оголосила анексованими, обмеження післявоєнних українських збройних сил або припинення західної військової допомоги.

Ключова невизначеність: якою буде підтримка України, якщо переговорний процес остаточно зайде в глухий кут. Європейські держави збільшували допомогу та інвестиції в українське оборонне виробництво, але не могли повністю замінити американські розвідувальні можливості, супутниковий зв'язок, системи протиповітряної оборони та далекобійне озброєння.

Війна ставала інтенсивнішою

Навесні та на початку літа 2025 року кількість бойових дій, вибухів, ракетних ударів і атак безпілотниками зросла. Наприкінці травня та в червні Росія здійснила наймасштабніші на той момент повітряні атаки. Одночасно Україна продемонструвала здатність завдавати далеких ударів по військових об'єктах на російській території, зокрема під час операції проти аеродромів 1 червня. Оцінки завданої шкоди відрізнялися, тому звіт не трактував цю операцію як подію, що радикально змінила російські можливості для бомбардувань.

Лінія фронту загалом залишалася відносно стабільною, але Росія поступово просувалася, а Україна дедалі більше зосереджувалася на обороні та скороченні власних втрат. Обидві сторони ще мали ресурси для продовження війни, хоча ці можливості перебували під дедалі більшим тиском.

Для України слабким місцем залишалася нестача особового складу, яку частково компенсували виробництвом і застосуванням безпілотників. Особливо гостро стояло питання боєприпасів для протиповітряної оборони та подальших постачань із Заходу. Росія, зі свого боку, продовжувала набирати військових завдяки значним фінансовим стимулам, але втрачала великі обсяги техніки, витрачала радянські запаси й залежала від зовнішніх постачань частини боєприпасів і ракет.

Зростання інтенсивності війни означало й більше постраждалих серед цивільного населення. Тому сам факт переговорів не був ознакою безпечних умов для повернення. Навпаки, у період дипломатичних контактів небезпека для людей у багатьох регіонах залишалася високою.

Економіка відновлювалася повільно

Українська економіка продовжувала зростати, але темпи відновлення сповільнилися. На це впливали слабкі врожаї, дефіцит енергії та погіршення безпекової ситуації. Обсяг економіки залишався істотно нижчим за довоєнний рівень, хоча безробіття порівняно з піком 2022 року зменшилося, а зовнішня фінансова підтримка допомагала покривати бюджетний дефіцит.

Навіть стійке припинення вогню не означало б швидкого відновлення. Для залучення приватних інвестицій потрібні не лише безпекові гарантії, а й інституційні реформи та зміцнення верховенства права. Від цих умов залежить, чи з'являться робочі місця та інфраструктура, необхідні для сталого повернення людей.

Звіт також звертав увагу на ризики для реформ і демократичних інституцій після тривалого періоду централізації влади воєнного часу. Отже, економічна відбудова розглядалася не як автоматичний наслідок завершення бойових дій, а як довгий процес, успіх якого залежить від безпеки, фінансування та якості державних інституцій.

Масове повернення залишалося малоймовірним

Кількість українських біженців у Європі та світі впродовж попередніх місяців майже не змінювалася. Нове масштабне переміщення з України вважалося малоймовірним, оскільки значна частина тих, хто хотів і міг виїхати, вже зробила це. Проте звіт виділяв умови, здатні змінити ситуацію: великі російські прориви в густонаселених районах, зміна правил виїзду після можливого скасування воєнного стану та критичний дефіцит електроенергії внаслідок атак на інфраструктуру.

На дату звіту ризик масової міграції через нестачу електроенергії знизився. Україна усунула значну частину пошкоджень, а після завершення зими наслідки атак відчувалися менше. Однак цей висновок стосувався обмеженого періоду і не скасовував ризиків наступної зими.

Навіть за відносно сприятливого сценарію припинення вогню повернення мало залишатися обмеженим. Безпека була лише однією з причин. Чимало українців уже працювали та інтегрувалися в країнах перебування, тоді як відновлення української економіки потребувало тривалого часу.

Що означала тривала невизначеність для Європи

Європейські країни визнавали, що негайне масштабне повернення недоцільне. Тимчасовий захист продовжили до 4 березня 2027 року, а паралельно почали розробляти довгострокову стратегію з альтернативними статусами проживання та підтримкою поступового добровільного повернення там, де воно стане можливим.

Інтерес українців до стабільнішого статусу зростав. Частина людей прагнула уникнути нової невизначеності, а європейські держави були зацікавлені не допустити додаткового навантаження на системи притулку. Позитивне ставлення до переходу на інші статуси частково пояснювалося високою участю українців у ринку праці.

Водночас перехід через працевлаштування та економічну самостійність створював ризик нерівності. Уразливі люди, які не могли виконати такі умови, могли опинитися без відповідного довгострокового рішення. А якщо непропорційно велика кількість людей, залежних від соціальної підтримки, буде змушена повернутися, це створить додаткове навантаження на Україну.

Звіт за червень 2025 року не давав простої відповіді, коли українці повернуться. Він показував інше: рішення залежить не від одного перемир'я чи одного продовження захисту, а від поєднання безпеки, територіальної ситуації, західної підтримки, економічного відновлення та доступних статусів у Європі. Поки війна тривала, а умови для стабільного життя в Україні залишалися нерівномірними, швидке масове повернення не виглядало реалістичним.