Українці під тимчасовим захистом можуть зареєструвати ZZP, але навколо можливості працювати в такому статусі виникає багато непорозумінь. У поясненні Світлани Кошек ключове значення має не сама реєстрація в KVK і не назва договору, а реальний характер роботи. Потрібно розрізняти незалежне підприємництво та ситуацію, коли людину лише формально назвали підприємцем, хоча фактично вона працює як найманий працівник.
Матеріал підготовлено за ефіром від 20 серпня 2024 року та відображає наведене в ньому пояснення правил і практики на цю дату.
Слухати статтю
Що означає найм у цих відносинах
Плутанина виникає через формулювання про те, що роботодавець або замовник, який наймає ZZP, має запитувати дозвіл на роботу. Світлана звертає увагу саме на слово "наймає". Не кожна купівля товару чи послуги створює відносини між роботодавцем і працівником.
Клієнт салону, який приходить на манікюр, не наймає майстра як працівника. Покупець у магазині не стає роботодавцем продавця. Так само приватна особа, яка придбала послугу в незалежного фахівця, не обов'язково керує його роботою. У таких випадках підприємець сам організовує діяльність і продає клієнтові готову послугу.
Головна відмінність: у справжнього підприємця немає фактичного роботодавця, який визначає, як він має працювати, забезпечує його замовленнями та бере на себе основні ризики. Якщо ж така залежність існує, сама назва ZZP не змінює суті відносин.
Оренда місця в салоні: дві різні моделі
Один і той самий формат оренди крісла в перукарні чи салоні може приховувати зовсім різні відносини. У першій моделі фахівець без салону фактично не веде власної діяльності. У нього немає власного сайту чи бренду, самостійного залучення клієнтів, власних цін та підприємницького ризику. Салон рекламує послуги, приводить клієнтів, організовує роботу, а людина отримує оплату за відпрацьовані години.
На думку Світлани, за таких обставин йдеться про прихованого працівника. Власник салону фактично виконує роль роботодавця, навіть якщо співпрацю оформлено через ZZP. Саме тоді для українця під тимчасовим захистом постає питання дозволу на роботу з боку того, хто фактично його наймає.
Інша модель виникає, коли відносини з власником салону обмежуються орендою місця. Майстер сплачує оренду, але сам розвиває власний бренд, рекламує послуги, шукає клієнтів, визначає графік і ціни. Він сам вирішує, як організувати роботу, та може залучити іншу людину замість себе.
У такій конструкції власник приміщення не керує професійною діяльністю майстра і не платить йому за години. Підприємець сам отримує дохід від клієнтів та несе ризики своєї роботи. Саме цю самостійність Світлана називає основною ознакою реального підприємництва.
Будівництво та роль фактичного роботодавця
Подібні ситуації часто виникають у будівництві. Наприклад, бригадир домовляється з клієнтом про весь обсяг робіт, визначає, скільки людей і часу потрібно, надає інструменти та окремо залучає виконавців, зареєстрованих як ZZP. Їм платять погодинно, але вони не домовляються із замовником про проєкт і не несуть основних ризиків.
Якщо роботу виконано неправильно, відповідальність перед клієнтом бере на себе бригадир. Якщо один із виконавців не виходить, саме бригадир має знайти заміну. Він організовує весь процес і контролює результат. За такого розподілу ролей підприємницький ризик зосереджений у нього, а залучені люди фактично залишаються працівниками.
Особливо показова ситуація, коли роботодавець сам пропонує людині зареєструватися в KVK, принести витяг і лише після цього обіцяє дати роботу. Іноді за такого працівника навіть оформлюють рахунки. Формальна реєстрація не перетворює залежну погодинну роботу на незалежний бізнес.
Це питання стосується не лише українців
Світлана наголошує, що заборона прихованих трудових відносин не була окремим правилом проти українців. Вона стосувалася також нідерландців і загальної проблеми фіктивного підприємництва. Різниця для українців під тимчасовим захистом полягала в тому, що до такої конструкції могло додаватися зобов'язання фактичного роботодавця запитувати дозвіл на роботу.
В ефірі також зазначено, що після періоду призупинення контролю та змін законодавства перевірки і санкції відновлювалися. За словами Світлани, увагу мали приділяти не українцям як окремій групі, а галузям, у яких часто використовували фіктивне підприємництво, зокрема будівництву.
Тому вирішальним є не громадянство людини і не наявність витягу з KVK, а фактичний устрій роботи: хто шукає клієнтів, встановлює ціни, керує процесом, надає інструменти, відповідає за помилки та несе фінансовий ризик.
Коли робота має ознаки власного бізнесу
У поясненні Світлани немає перешкод для діяльності людини, яка справді працює самостійно. Це може бути підприємець із власними приватними клієнтами або фахівець, який надає послуги онлайн клієнтам за кордоном. Важливо, що він сам організовує роботу, а не виконує функції працівника під керівництвом одного замовника.
Практичний орієнтир: підприємець має власну організацію роботи, клієнтів, ціни, рекламу та ризики. Окремі ознаки потрібно розглядати разом, оскільки саме реальні відносини показують, чи є людина незалежним ZZP.
Світлана також розповідає, що це питання неодноразово порушували в робочій групі при міністерстві. На запитання про людей, які вже відкрили підприємництво і працюють самостійно, представники міністерства, за її словами, відповідали, що вони можуть продовжувати роботу.
Отже, основний висновок ефіру полягає не в загальній забороні ZZP для українців, а в необхідності правильно визначити характер діяльності. Незалежний бізнес і замаскована робота за наймом можуть зовні мати однакову реєстрацію, але юридично та фактично це різні моделі. Саме самостійність, контроль над роботою та розподіл ризиків допомагають побачити цю межу.
