Чи могла PVV сформувати уряд самостійно і що вибори означали для міграційної політики

Перемога Партії свободи Герта Вілдерса на виборах у Нідерландах наприкінці 2023 року спричинила тривогу та безліч гучних прогнозів. Однак перше місце не давало PVV можливості керувати країною самостійно. В ефірі від 11 грудня 2023 року Світлана Кошек пояснювала, чому партії були змушені домовлятися, які суперечності заважали створенню правого кабінету та що політичний поворот міг означати для міграції й українців під тимчасовим захистом.

Матеріал відображає політичну ситуацію та варіанти, які обговорювалися в ефірі 11 грудня 2023 року, на початковому етапі переговорів про формування коаліції після виборів у Нідерландах.

Перемога на виборах не означала одноосібної влади

PVV отримала 37 місць у парламенті, тоді як для більшості були потрібні щонайменше 76 зі 150. Отже, Вілдерс не міг сформувати уряд без підтримки інших сил. Потенційними учасниками переговорів стали також VVD, NSC і BBB - партії правого або правоцентристського спрямування, але зі значними розбіжностями щодо програми PVV.

На початку можливість домовитися здавалася сумнівною. Інші партії дистанціювалися від найбільш радикальних заяв Вілдерса. Призначений для вивчення варіантів коаліції Рональд Пластерк спочатку вислухав партії окремо, а потім запропонував їм переговори в парах. За підсумками першого етапу він дійшов висновку, що правий кабінет можливий і фактично є найбільш реалістичним варіантом.

Це ще не означало, що коаліцію вже створено. Переговори мали пройти кілька етапів: спочатку перевірка політичних програм на відповідність Конституції, потім узгодження змісту спільної програми і лише після цього визначення форми майбутнього кабінету.

Конституція стала першою межею компромісу

Найсерйознішою початковою перешкодою були положення програми PVV, які інші партії вважали несумісними з конституційними принципами. Йшлося, зокрема, про заборону ісламу, Корану чи мечетей, а також про дискримінаційні обмеження для окремих груп населення.

Для лідера NSC Пітера Омтзігта дотримання Конституції було принциповою умовою. Його позиція полягала не в особистій відмові розмовляти з Вілдерсом, а в неможливості підтримати пропозиції, що суперечать основним правилам держави. Подібні сумніви мала й VVD.

Сам Вілдерс після виборів пом'якшив риторику і заявив про готовність бути прем'єром для всіх нідерландців. Це створювало простір для поступок, але не скасовувало необхідності офіційно визначити, від яких пунктів PVV готова відмовитися заради коаліції.

Ключове обмеження: навіть найсильніша партія не могла просто перенести всю свою передвиборчу програму в державну політику. Для цього не було ані парламентської більшості, ані підтримки потенційних партнерів.

Не всі виборці PVV підтримували радикальні пропозиції

Світлана звернула увагу на опитування виборців PVV, оприлюднене напередодні ефіру. Воно показувало, що голосування за партію не означало підтримки кожного пункту її програми.

Найбільше схвалення серед опитаних мали жорсткіші заходи проти нелегальної міграції та обмеження приймання нових шукачів притулку. Водночас більшість не підтримувала заборону Корану й мечетей, вихід Нідерландів з Європейського Союзу, ліквідацію Сенату або припинення допомоги Україні. Ідеї виходу з міжнародних кліматичних домовленостей також не мали однозначної підтримки.

Для оцінки майбутньої політики це було важливо. Найгучніші заяви Вілдерса не обов'язково були головною причиною його електорального результату. Значна частина виборців могла голосувати насамперед за посилення міграційного контролю, а не за повний демонтаж європейської політики чи обмеження релігійних свобод.

Тому Світлана не очікувала автоматичного припинення підтримки України. Інші потенційні учасники коаліції виступали за її продовження, а серед самих виборців PVV прихильників збереження допомоги було більше, ніж прихильників її скасування.

Міграція об'єднувала партії, але не в усіх деталях

Саме міграційна політика була сферою, де праві партії мали найбільш схожий напрям. Усі вони в різних формах говорили про скорочення припливу мігрантів, прискорення процедур і посилення контролю. Проте їхні конкретні пропозиції відрізнялися.

VVD визнавала необхідність давати притулок людям, які рятуються від війни та насильства, але хотіла зменшити кількість заяв і знову розділити захист на дві категорії. Перша - індивідуально переслідувані люди, яким загрожує небезпека через політичні погляди, релігію, орієнтацію чи інші особисті обставини. Друга - великі групи людей, які залишили країну через війну або масштабну катастрофу. Для другої категорії передбачався саме тимчасовий характер перебування з можливістю повернення після завершення небезпеки.

PVV виступала за загальне припинення приймання шукачів притулку і розміщення людей у безпечних країнах їхнього регіону. PVV та BBB також порушували питання про вихід із Конвенції ООН про статус біженців, хоча Світлана наголошувала, що такий крок не міг відбутися швидко.

NSC пропонувала активну вибіркову міграційну політику та орієнтир у 50 тисяч чистої міграції на рік. До цього показника входили б не лише біженці, а й працівники та студенти. BBB називала окрему межу для приймання біженців. Паралельно майбутні партнери виступали проти закону, який мав зобов'язати муніципалітети розміщувати визначену кількість шукачів притулку.

Європейський контекст посилював тиск

Нідерланди не були винятком. В ефірі Світлана наводила приклади Австралії, Франції, Німеччини та Великої Британії, де також намагалися посилити міграційні правила, пришвидшити повернення людей без права на перебування або винести частину процедур за межі країни.

Причини повторювалися: тривалі процедури, переповнені місця розміщення, нестача житла та працівників, а також велика кількість людей, щодо яких роками не могли ухвалити або виконати остаточне рішення. У Нідерландах на той момент ішлося про десятки тисяч заяв, які чекали розгляду.

Світлана підкреслювала суперечність між політичним бажанням швидко скоротити міграцію та юридичними обмеженнями. Національні уряди були пов'язані європейськими правилами, міжнародними конвенціями й вимогами щодо прав людини. Тому навіть жорсткі заяви не перетворювалися на негайні масові вислання.

Окремий конфлікт стосувався трудової міграції. Політики говорили про скорочення кількості приїжджих, але бізнес потребував працівників і мав власний вплив на рішення. Саме тому заборона всіх форм міграції не виглядала реалістичною навіть для правої коаліції.

Що це означало для українців

На дату ефіру жодних нових рішень щодо українців під тимчасовим захистом не було. Світлана закликала не довіряти повідомленням у соціальних мережах про нібито раптове скасування виплат, негайне надання дозволів на проживання або швидке виселення. Такі зміни потребували б публічних обговорень, політичного рішення та подальшого законодавчого оформлення.

Майбутнє тимчасового захисту мало визначатися насамперед на рівні ЄС. В ефірі розглядалися кілька можливих напрямів: продовження тимчасового режиму в іншій формі, надання доступу до статусу довгострокового резидента, відновлення заморожених процедур притулку або спрощення переходу на наявні дозволи через роботу, навчання чи партнерство.

Жоден із цих варіантів не був готовим рішенням. Навіть після спільного рішення ЄС кожна країна мала б впроваджувати його у власне законодавство. Тому склад майбутнього уряду Нідерландів міг вплинути на національну реалізацію, але не дозволяв одній партії самостійно визначити долю всіх українців.

Світлана вважала інтеграцію важливим практичним чинником для тих, хто хотів залишитися: знання мови, робота та самостійне житло могли збільшити шанси перейти на зрозумілішу підставу проживання. Водночас вона чітко називала це шансом, а не гарантією. Навчання дітей у школі, стан здоров'я або тривале проживання самі собою не створювали автоматичного права на новий статус.

Політичний поворот був напрямом, а не готовим рішенням

На 11 грудня 2023 року правий кабінет у Нідерландах виглядав можливим, але переговори лише починалися. Партіям ще належало узгодити конституційні межі, кліматичну політику, податки, соціальні витрати та джерела фінансування обіцянок.

Міграційний курс справді рухався до посилення, проте між наміром, коаліційною угодою і чинним законом залишалася велика відстань. Головний висновок ефіру полягав у тому, що перемога PVV не давала Вілдерсу одноосібної влади, а гучні передвиборчі вимоги мали пройти через компроміси, Конституцію, парламент і європейські правила. Для українців це означало не негайну зміну статусу, а необхідність стежити за подальшими рішеннями ЄС і Нідерландів, не підмінюючи їх чутками.