У квітневому випуску 2024 року Світлана Кошек зібрала новини, які показують Нідерланди в період політичної та соціальної напруги. Переговори про нову коаліцію супроводжувалися суперечкою щодо допомоги Україні, муніципалітети шукали тисячі додаткових місць для біженців, інтеграційна система не встигала розпочинати навчання нових мешканців, а дитячим садкам бракувало працівників. Поряд із цим країна готувалася повернути урочистий формат Принс'єсдагу та обговорювала історії, у яких загальні правила стикаються з конкретними людськими обставинами.
Матеріал відображає новинний огляд, опублікований 15 квітня 2024 року, та описує ситуацію й оцінки саме на дату цього випуску.
Слухати статтю
Допомога Україні на тлі формування коаліції
Однією з головних політичних новин стало рішення уряду Марка Рютте виділити Україні додаткову військову допомогу. В огляді також ішлося про подальші зобов'язання на наступний рік, співпрацю з Данією та Чехією щодо протиповітряної оборони і кошти на відновлення інфраструктури.
Саме рішення викликало суперечку не лише через суму, а й через момент, коли його ухвалили. Партії, що вели переговори про формування коаліції, одночасно обговорювали майбутній бюджет. Партія Герта Вілдерса та фермерський рух обурилися тим, що уряд, який уже завершує свою роботу, приймає великі фінансові рішення без попереднього узгодження з учасниками переговорів.
Водночас інші партії, залучені до формування коаліції, не заперечували проти підтримки України. Їхнє занепокоєння стосувалося передусім бюджетного процесу та того, як нові витрати впливають на домовленості, що лише складаються. Світлана звернула увагу і на подвійність публічної поведінки Вілдерса: за столом переговорів він змушений іти на поступки, але в соціальних мережах зберігає різку риторику та позиціонує свої дописи як пряме спілкування з виборцями.
Інформаційна війна та звернення Казахстану
Окремою міжнародною темою стала заява президента Франції Еммануеля Макрона про посилення російської дезінформації. У випуску згадувалися неправдиві повідомлення про Францію, війну в Україні та майбутні Олімпійські ігри, а також мережа сайтів і сторінок, через які поширювали проросійські матеріали.
За оцінкою, наведеною в ефірі, метою таких кампаній було не лише поширення окремих фейків, а й загострення внутрішніх конфліктів. Світлана пов'язувала це з провокаційними символами на вулицях та спробами посилювати протистояння між різними групами суспільства. На дату випуску залишалося відкритим питання, чи призведе тривога Франції до спільних заходів на європейському рівні.
Ще одна новина стосувалася великої повені, що зачепила Росію та Казахстан. Казахстан звернувся до Нідерландів по фахову допомогу з оцінювання ризиків, картографування та підготовки до майбутніх повеней. Нідерландська сторона на той момент лише розглядала звернення. Для Світлани ця історія була також політичним сигналом: навіть країна, близька до Росії, у критичній ситуації почала шукати практичну підтримку в іншому місці.
Принс'єсдаг хочуть знову зробити загальнонародним святом
У Нідерландах уже навесні почали готуватися до Принс'єсдагу, який проходить у третій вівторок вересня. Цього дня монарх виголошує тронну промову, а уряд представляє бюджет і очікувані законодавчі зміни на наступний рік. Після обмежень періоду пандемії урочистості ще не повернули колишнього масштабу, тому організатори обговорювали, як зробити подію помітнішою та привабливішою для публіки.
Традиційний маршрут королівської родини в каретах планували зберегти. Водночас пропонували додати виступи артистів, оркестри, театральні номери та вуличні фургони з їжею. Публіку хотіли заохотити приходити в капелюхах, продовжуючи традицію, яку зазвичай підтримують запрошені гості. Ідея полягала в тому, щоб поєднати офіційну церемонію з ширшим фестивалем, не відмовляючись від історичних складових, зокрема появи королівської родини на балконі.
Чому участь мешканців важлива для розміщення біженців
Шість муніципалітетів, серед яких Амстердам, Арнем і Девентер, вирішили випробувати інший спосіб повідомляти жителям про майбутні центри розміщення біженців. Дослідження, про яке йшлося у випуску, показало: спротив нерідко виникає не стільки через самих біженців, скільки через відчуття, що рішення прийняли без участі місцевої громади.
Муніципалітети планували проводити зустрічі, завчасно повідомляти про проєкти, збирати думки жителів і залучати їх до обговорення розміру та організації центрів. Також ішлося про мовну допомогу, волонтерство і пожертви. Очікувалося, що участь громади може підвищити довіру як до місцевої влади, так і до людей, які оселяться поруч.
Цей пошук нового підходу був пов'язаний із законом про розподіл місць для шукачів притулку та потребою створити десятки тисяч додаткових місць. Муніципалітети мали знайти приміщення, але навіть за наявності придатної локації могли зіткнутися з протестами. Тому діалог із жителями розглядався не як формальність, а як частина практичного вирішення проблеми.
Інтеграція затримується ще до початку навчання
Статистика, наведена у випуску, показувала серйозні затримки в інтеграції людей, які пройшли звичайну процедуру надання притулку та отримали дозвіл на проживання. Їх мають передати під відповідальність муніципалітетів, допомогти з житлом, мовою, орієнтацією на ринку праці та підготовкою до обов'язкового іспиту. На проходження інтеграційної програми відводилося три роки.
Однак із приблизно 19 тисяч людей, які мали розпочати інтеграцію у 2022 році, до навчання змогли перейти лише близько 5,5 тисячі. Однією з причин було те, що людина вже закріплена за муніципалітетом, але через відсутність житла продовжує перебувати в таборі далеко від нього. Через це складно пройти початкові зустрічі, оцінювання та розпочати заняття.
Система також потерпала від нестачі викладачів та інших спеціалістів. За словами учасниці пілотного проєкту в Девентері, сам порядок дій ускладнював шлях: людей спочатку довго тестували, хоча їхній рівень можна було б визначати вже під час навчання. Світлана вважає, що швидший вихід на роботу допомагав би інтеграції, адже тривале очікування після перебування в таборі лише віддаляє людину від нормального життя.
Дитячі садки шукають працівників серед новоприбулих
Дефіцит кадрів був особливо помітним у сфері догляду за дітьми. Через нестачу персоналу батьки довго чекали на місця в дитячих садках і групах продовженого дня. Одна з нових програм передбачала шлях до професії для людей, які ще не можуть одразу працювати педагогічними спеціалістами, зокрема для українських переселенців і тих, хто тривалий час отримував соціальну допомогу.
Ідея полягала в тому, щоб наймати їх помічниками та організовувати навчання безпосередньо під час роботи. За наведеною оцінкою, програма могла дати галузі кілька сотень нових помічників. Для українців це могло стати проміжним варіантом, якщо попередній диплом ще не відповідав місцевим вимогам.
Але залучити нових людей недостатньо, якщо сектор не втримує досвідчених працівників. У 2023 році до нього прийшло майже 19 тисяч осіб, а близько 14 тисяч залишили роботу. Серед причин називали високе навантаження. Тому обговорювали гнучкіші форми зайнятості, можливість залучати самозайнятих фахівців і підтримку працівників, які могли б збільшити кількість годин, якби вдалося вирішити їхні сімейні чи організаційні труднощі.
Перевантажена система прийому
Напруження було видно і в центрі прийому в Утрехті, який раніше використовували для короткого перебування українців перед направленням до муніципальних локацій. Через нестачу місць він приймав лише людей, яким була потрібна невідкладна допомога, зокрема дітей та людей з інвалідністю.
Водночас частину великої зали віддали звичайним шукачам притулку, яких перевезли з переповненого центру в Тер-Апелі. Жінки та діти мали жити на ліжках у спільному приміщенні не один чи два дні, а кілька тижнів або довше. Світлана назвала такі умови жахливими, хоча паралельно з'являлися й невеликі проєкти з кращим житлом, наприклад шале в кемпінгу. Головна проблема полягала в темпі: нові місця створювали, але значно повільніше, ніж вимагала ситуація.
Квітневий огляд показував країну, яка намагалася одночасно ухвалювати великі політичні рішення, відновлювати традиції та долати практичні наслідки дефіциту житла і працівників. У різних сюжетах повторювалася одна думка: формального рішення недостатньо, якщо система не має місць, людей або зрозумілого способу залучити громаду до його реалізації.
