Як змінювалося ставлення до українських біженців у Нідерландах наприкінці 2023 року

Наприкінці 2023 року ставлення нідерландського суспільства до українських біженців залишалося переважно позитивним, але вже помітно змінювалося. Люди не обов'язково стали гірше ставитися до самих українців. Водночас вони дедалі частіше говорили, що країна вже прийняла достатньо людей, а житло, розміщення та інші форми підтримки коштують надто дорого. Світлана Кошек розглядає ці зміни в контексті результатів виборів, економічної напруги, дефіциту житла та тринадцятої хвилі опитування громадської думки.

Матеріал відображає зміст ефіру від 4 грудня 2023 року та суспільно-політичну ситуацію, результати опитувань і правила, які обговорювалися на ту дату.

Політичний зсув не почався з одних виборів

Перемога Герта Вілдерса викликала тривогу серед багатьох мігрантів і біженців. Його партія виступала за різке обмеження міграції, однак результат виборів сам по собі ще не означав, що одна людина зможе негайно закрити кордони або змінити всі правила. У Нідерландах потрібно формувати коаліцію або шукати інший формат парламентської співпраці, а інші партії мали власні позиції та умови.

Для Світлани важливіше інше: правий поворот не виник раптово і не зводився до Вілдерса. У парламенті посилилися праві та правоцентристські сили, а попит на їхню риторику зростав на тлі кількох криз. Після пандемії залишилися економічні втрати й роздратування через обмеження. Війна в Європі посилила загальний стрес, а подорожчання енергії та інфляція змусили багатьох людей більше думати про власну безпеку й добробут.

Світлана порівнює цю ситуацію з попередніми періодами економічної нестабільності. Коли люди почуваються впевнено, їм легше підтримувати допомогу іншим, екологічні програми та благодійність. Під час кризи увага зміщується до власних потреб, а популісти пропонують просте пояснення: ресурсів бракує через тих, хто приїхав. Це не робить таке пояснення правильним, але допомагає зрозуміти, чому воно знаходить відгук.

Біженців пов'язали з відчуттям нестачі

У політичній дискусії тема біженців дедалі частіше поєднувалася з bestaanszekerheid - упевненістю людини у завтрашньому дні та здатністю оплачувати основні потреби. У суспільній свідомості закріплювався зв'язок: що більше країна витрачає на новоприбулих, то менше нібито залишається місцевим мешканцям.

Через це українці могли частіше чути звинувачення, що вони забрали житло, роботу або державні кошти. Світлана радить не втягуватися в емоційні суперечки з людьми, які вже прийняли таке пояснення. Довести щось у подібній розмові складно, адже нерідко йдеться не про факти, а про бажання перекласти відповідальність за власні труднощі на зовнішню групу.

Водночас вона не пропонує ігнорувати саму тенденцію. У публікаціях українців почали частіше згадувати разом з іншими шукачами притулку, хоча раніше їх послідовно виділяли як окрему категорію. У заголовки дедалі частіше виносили вартість розміщення. Так суспільну увагу поступово переводили від солідарності до питання про ціну підтримки.

Підтримка зберігалася, але готовність приймати більше людей падала

Тринадцята хвиля опитування показувала не обвал ставлення до українців, а повільне й послідовне охолодження. Близько двох третин опитаних усе ще позитивно оцінювали розміщення українських біженців у Нідерландах. Частка різко негативних відповідей, однак, зросла приблизно з 5 до 11 відсотків.

Помітніше змінилася готовність бачити місця розміщення у власному муніципалітеті. Вона знизилася приблизно з 84 до 72 відсотків. Отже, абстрактна підтримка залишалася високою, але слабшала, коли питання наближалося до району проживання конкретної людини.

Приблизно половина респондентів і надалі вважала логічним, що українці мають інший статус, ніж інші біженці. Серед пояснень називали близькість норм і цінностей, прагнення українців працювати й навчатися та порівняно швидку інтеграцію. Близько третини не погоджувалися з окремим статусом, виходячи з іншого принципу: усі люди, які тікають від війни, повинні мати рівні права й можливості.

Право українських дітей на нідерландську освіту підтримували понад 80 відсотків опитаних. Право на розміщення та медичну допомогу також отримувало широку підтримку, хоча показник трохи знизився. Право на роботу підтримували приблизно дві третини. Безкоштовні уроки нідерландської для дорослих українців схвалювали лише трохи більше половини респондентів.

Найвиразніша зміна: дедалі менше людей хотіли, щоб Нідерланди приймали більше українських біженців. У березні 2022 року 44 відсотки вважали, що країна вже прийняла достатньо людей, а 24 відсотки були готові приймати більше. На момент розглянутого опитування вже 58 відсотків говорили, що прийнято достатньо, і лише 5 відсотків підтримували подальше збільшення приймання. Частка тих, хто хотів приймати менше, зросла з 9 до 23 відсотків.

Ще різкіше змінилася відповідь на твердження, що Нідерланди мають приймати стільки українців, скільки буде потрібно. Підтримка знизилася з 56 до 32 відсотків, а частка незгодних зросла із 17 до 39 відсотків. Для Світлани це означало, що обмеження нового прибуття могло отримати помітну суспільну підтримку. Це було її прочитання тенденції, а не повідомлення про вже ухвалене правило.

Житлова криза стала головною точкою конфлікту

Наприкінці 2023 року в Нідерландах було зареєстровано понад 100 тисяч українських біженців, а кількість місць у муніципальному розміщенні майже зрівнялася з кількістю зайнятих. Нові люди продовжували прибувати щотижня, тоді як вільних місць практично не залишалося. Подібний дефіцит існував і в системі звичайного притулку.

Екстрене розміщення коштувало особливо дорого. Через відсутність постійних місць держава й муніципалітети використовували готелі, кораблі та інші тимчасові об'єкти. Одночасно мешканці окремих районів протестували проти великих центрів, особливо коли рішення повідомляли без належного попереднього обговорення.

Щодо українців невдоволення часто було пов'язане не зі страхом перед небезпечною поведінкою, а з конкуренцією за житло. Місцеві мешканці роками чекали на соціальне житло й не розуміли, чому для сотень новоприбулих місця можна знайти швидше. В одному з розглянутих випадків планували створити великий центр для українців, але фінансування зупинилося. Після цього муніципалітет повідомив, що використає майданчик для житла місцевим. На думку Світлани, така історія могла стати важливим прецедентом у суспільній дискусії.

Опитування також фіксувало зміну сприйняття. Менше людей погоджувалися, що розміщення українців не впливає на житловий ринок Нідерландів, а частка тих, хто бачив такий вплив, зросла. Суспільство розділилося і щодо того, чи повинні українці претендувати на частину нового житла, яке будують у країні.

Дефіцит не можна було пояснити лише приїздом біженців. В ефірі Світлана пов'язувала його також з обмеженим будівництвом, складністю отримання дозволів, екологічними вимогами та різким подорожчанням нових будинків. Проте пересічна людина не завжди розбирається, з якого бюджету фінансується конкретний проєкт. Вона бачить власну багаторічну чергу та нове розміщення поруч, тому робить простий висновок про конкуренцію.

Окреме становище українців поступово зближувалося із загальною системою

Світлана звернула увагу на рішення, яке розширювало можливості роботи для звичайних шукачів притулку. Раніше їхнє працевлаштування було суттєво обмежене, тоді як українці могли швидше виходити на ринок праці. Зміна правил для інших біженців була позитивною для них, але водночас показувала поступове зближення двох категорій.

Це зближення вона бачила не тільки в доступі до роботи, а й у мові офіційних та медійних публікацій. Українські біженці дедалі частіше з'являлися в одному переліку з іншими шукачами притулку, коли йшлося про місця, витрати та роботу. Це ще не означало скасування тимчасового захисту або негайної втрати прав, але окреме символічне становище українців ставало менш виразним.

Інтеграція підвищує шанси, але нічого не гарантує

Головна практична порада Світлани тим, хто планував залишитися в Нідерландах, полягала в тому, щоб не відкладати інтеграцію. Мова, робота, розуміння місцевого життя та здатність забезпечувати себе полегшують адаптацію за будь-якого подальшого сценарію. Набуті знання не будуть марними, навіть якщо людині згодом доведеться переїхати.

Водночас інтеграція не гарантує права залишитися. На дату ефіру не було відомо, який режим діятиме після завершення тимчасового захисту. Світлана припускала, що безкоштовне проживання поступово можуть замінити особистою оплатою або внеском за місце. В окремих муніципалітетах уже випробовували оплату житла для працевлаштованих українців, але з цього не можна було робити висновок про єдине майбутнє правило для всієї країни.

Загальна картина наприкінці 2023 року була суперечливою. Більшість нідерландців усе ще визнавала потребу допомагати українцям, підтримувала освіту дітей, медичну допомогу та право на роботу. Проте готовність приймати нових людей знижувалася, а житло й витрати ставали центром політичного конфлікту. Тому зміни варто було сприймати серйозно, але без паніки: стежити за рішеннями, не видавати припущення за правила і вже тоді готуватися до більшої самостійності.