Самозайнятість у Нідерландах: передвиборчі обіцянки та ризики фіктивного підприємництва

Самозайнятість без найманого персоналу в Нідерландах часто називають ZZP. За цією назвою можуть стояти дуже різні ситуації: незалежний майстер із власними клієнтами, фахівець, який виконує окремі замовлення, або людина, яка фактично працює як найманий працівник, але оформлена підприємцем. Напередодні парламентських виборів 2023 року Світлана Кошек розібрала, як провідні партії пропонували змінити правила та чому межа між підприємництвом і трудовими відносинами має настільки серйозне значення.

Матеріал відображає зміст ефіру від 21 листопада 2023 року та передвиборчі пропозиції, які обговорювалися на той момент. Він не описує подальші зміни законодавства чи чинні у 2026 році правила.

ZZP не є окремою формою бізнесу

Позначення ZZP стосується підприємця, який працює без персоналу. Саме по собі воно не є окремою юридичною формою. Людина може зареєструвати одноосібне підприємство, працювати самостійно, а згодом найняти працівників без обов'язкового створення іншої форми бізнесу.

Тому вирішальним є не напис у реєстрації, а фактичний характер роботи. Чи має людина власних клієнтів? Хто домовляється про ціну? Хто визначає місце та час роботи? Чи використовує виконавець власні інструменти й матеріали? Хто рекламує послуги, веде облік і несе ризик, якщо замовлень немає? Відповіді допомагають зрозуміти, чи справді людина самостійно веде бізнес.

Майстер, який сам знаходить клієнтів і продає власні послуги, зазвичай очевидніше діє як підприємець. Складніша ситуація виникає, коли майстер постійно працює в одному салоні, отримує клієнтів завдяки його рекламі та місцю, користується чужими матеріалами й майже не впливає на організацію роботи. Формальна реєстрація ще не доводить незалежності.

Коли підприємництво стає фіктивним

У будівництві людина може виконувати окремі замовлення зі своїми інструментами, транспортом і домовленостями з клієнтами. Але якщо бригадир знаходить усі об'єкти, визначає оплату, перевозить виконавців, забезпечує обладнання та просто спрямовує їх з одного місця на інше, підприємницького ризику в таких працівників майже немає. Вони можуть називатися самозайнятими, хоча фактично працюють у підпорядкуванні.

Подібні схеми, за словами Світлани, траплялися в будівництві, готельному та аграрному секторах. Іноді люди свідомо погоджуються на таке оформлення, але нерідко вони погано знають мову й місцеві правила. Їх можуть привести до торгової палати, дати документи на підпис і повністю вести за них рахунки. Людина отримує гроші, але не завжди розуміє, що стала підприємцем і взяла на себе відповідні ризики.

Особливо вразливим є працівник, який залежить від одного фактичного роботодавця не лише через заробіток, а й через житло та транспорт. Побоюючись втратити все одразу, він може не звертатися по допомогу навіть тоді, коли сумнівається у законності свого становища.

Чому така схема небезпечна для працівника

Найманий працівник має захист, якого автоматично не отримує підприємець. Під час хвороби або відпустки самозайнятий зазвичай не одержує оплати за невиконану роботу. Якщо на будівництві людина травмується, їй можуть заплатити лише за години до нещасного випадку. Без належного страхування подальші витрати та втрата доходу залишаються на ній.

Проблеми можуть з'явитися й у довгостроковій перспективі. Підприємці мають можливість самостійно готувати пенсійні накопичення, але не всі реально відкладають гроші. Податковими перевагами користуються сьогодні, а після завершення трудової діяльності можуть виявити, що достатнього пенсійного резерву немає.

Держава також вбачає проблему в тому, що за працівника, оформленого підприємцем, не сплачуються внески так, як за людину з трудовим контрактом. Роботодавцеві така модель може бути дешевшою, адже він не бере на себе звичайні зобов'язання щодо лікарняних та інших гарантій.

Перекваліфікація може коштувати дорого

Якщо відносини визнають трудовими, наслідки не обмежуються одним штрафом. Попередні періоди роботи можуть переглянути як зарплатні. Тоді фактичному роботодавцю доведеться доплачувати належні внески, а працівник може втратити застосовані підприємницькі пільги та отримати значний податковий борг.

Додаткові ризики виникають, якщо людина не мала належної підстави для такої роботи або працювала з документами, які не дозволяли обрану схему. В ефірі згадувалися штрафи для роботодавця, припинення роботи, вилучення зароблених коштів і навіть міграційні наслідки. Конкретна ситуація залежить від документів та обставин, але сподіватися, що сама реєстрація підприємства усуває всі питання, небезпечно.

Практичний висновок: якщо вже розпочалася перевірка або виникла загроза великого донарахування, Світлана радить не намагатися самостійно відбитися від претензій, а своєчасно звернутися до адвоката.

Що пропонували партії перед виборами

На дату ефіру боротьба з фіктивним підприємництвом тривала вже не перший рік. Попередні спроби створити дієві правила не дали зрозумілого та стабільного розмежування. Через це тема знову з'явилася у програмах провідних партій.

GroenLinks-PvdA пропонувала виходити з того, що людина спочатку вважається працівником, а підприємницький статус має бути винятком, який потрібно підтвердити. Такий підхід посилює соціальний захист, але Світлана вважала його надто категоричним, оскільки справжньому підприємцю довелося б доводити право вважатися незалежним.

Партія Пітера Омтзігта NSC пропонувала відмовитися від правил, які погано працюють на практиці, та запровадити прозоріші критерії. Вони мали давати визначеність виконавцеві, замовнику, податковій службі та інспекції праці.

VVD також визнавала фіктивну самозайнятість серйозною проблемою. Люди, які фактично працюють як наймані працівники, за цією логікою повинні отримувати трудові контракти. Водночас справжніх підприємців потрібно було відокремити за зрозумілими правилами, з урахуванням ризиків конкретного сектору. Партія також пропонувала окреміше оформлення для самозайнятих без персоналу та кращий доступ таких підприємців до іпотеки.

BBB дивилася на проблему з іншого боку: не лише посилювати контроль, а зменшити для роботодавців навантаження, через яке їм вигідніше користуватися послугами формально незалежних виконавців, ніж наймати людей за контрактом. Ідея полягала у зміні економічних стимулів, щоб фіктивна схема втратила привабливість.

Фінансування та інші умови для малого бізнесу

Партійні пропозиції стосувалися не лише контролю. NSC і VVD говорили про полегшення доступу початківців та малого бізнесу до краудфандингу, мікрофінансування й інших позик. Для нового підприємця це важливо, тому що без історії доходів отримати банківський кредит складно, особливо якщо йдеться про ризиковану інноваційну ідею.

NSC також пропонувала довше допомагати підприємцям, у яких після карантинних обмежень залишилися податкові борги. VVD розглядала окрему фінансову установу для малого та середнього бізнесу, яка могла б забезпечити доступ до європейського капіталу та великих інвесторів. PVV обмежувалася загальнішою заявою про доступність фінансування без докладного механізму.

Окремо обговорювали підтримку підприємств із великим споживанням енергії, наприклад пекарень і басейнів, які опинилися під тиском після зростання цін. Ще одна суперечлива тема стосувалася передачі сімейного бізнесу дітям: чи повинні спадкоємці платити податок за отримане підприємство, чи важливіше зберегти бізнес, робочі місця та безперервність його діяльності.

Не кожен додатковий дохід вимагає ZZP

У відповідях на запитання Світлана наголосила, що визначальним може бути не лише розмір доходу, а й регулярність та характер діяльності. Один дорогий продаж картини на рік може залишатися хобі, тоді як систематичний продаж кількох робіт щомісяця вже більше схожий на підприємництво. Водночас реєстрація може бути не тільки обов'язком, а й економічним вибором, оскільки від неї залежить доступ до підприємницьких податкових пільг.

Разовий курс із десяти уроків живопису не обов'язково вимагає відкриття ZZP. Отриману оплату все одно потрібно задекларувати, але вона може розглядатися як дохід від інших робіт. Натомість постійна робота IT-фахівця п'ять днів на тиждень для одного нідерландського замовника ставить питання, чи не є це фактично трудовими відносинами. Порівнювати потрібно не лише податки: підприємництво може бути вигіднішим за поточним доходом, а контракт - за рівнем захищеності та передбачуваності.

Спільна оренда салону або робочого приміщення також потребує чіткої конструкції. Один підприємець може орендувати приміщення та з дозволу власника передавати частини в суборенду. Інший варіант - створити спільну організацію, яка укладе договір оренди, тоді як учасники продовжать власну діяльність. Важливо заздалегідь визначити відповідальність, адже довгострокова оренда не припиняється автоматично, якщо хтось залишить бізнес.

Головний орієнтир - реальні відносини

Передвиборчі програми 2023 року пропонували різні способи захистити працівників і водночас не завадити справжнім підприємцям. Одні партії робили акцент на презумпції трудових відносин, інші - на прозорих критеріях, окремих правилах або зміні стимулів для роботодавців. Але для самої людини основне питання залишалося незмінним: чи справді вона самостійно визначає свою роботу та несе підприємницький ризик.

Якщо роботодавець наполягає на реєстрації, сенс якої незрозумілий, погоджуватися лише через страх втратити роботу небезпечно. Варто спочатку з'ясувати свої права, умови та можливі наслідки. Після появи штрафів і боргів виправити ситуацію значно складніше, ніж перевірити запропоновану схему до підписання документів.