Українці в ЄС у 2024 році: менше підтримки, більше самостійності та нові правила захисту

Через понад два роки після початку повномасштабної війни ставлення європейських країн до підтримки українців поступово змінюється. Захист не припиняють, але від людей дедалі частіше очікують працевлаштування, самостійної оплати житла та меншої залежності від соціальної допомоги. Водночас у ЄС обговорюють продовження тимчасового захисту, спільні стандарти для різних країн і можливі перспективи для тих, хто вже інтегрувався.

Матеріал відображає огляд і відповіді Світлани Кошек в ефірі від 3 червня 2024 року. Згадані пропозиції, статистика та очікування стосуються ситуації на цю дату і не описують подальших рішень ЄС або окремих країн.

Чому українці переміщуються між країнами

За даними Євростату, які Світлана Кошек показувала в ефірі, навесні 2024 року під тимчасовим захистом у Європі перебували понад 4,2 млн людей. Інші оцінки загальної кількості українців у європейських країнах були вищими, оскільки не всі жили саме на підставі тимчасового захисту.

Розподіл людей між країнами помітно змінився. Польща спочатку прийняла понад 1,6 млн українців, але навесні 2024 року у відповідній статистиці залишалося близько 960 тисяч. Частина людей повернулася в Україну, частина переїхала далі на захід, а частина могла змінити статус і тому перестала враховуватися як одержувач тимчасового захисту.

Найбільшим напрямком стала Німеччина. Переїзд туди та до інших заможніших країн часто пояснювали вищими доходами, кращою соціальною підтримкою, а також порадами родичів і знайомих. Однак вторинна міграція створює труднощі і для держав, і для самих людей: країнам складніше планувати житло, бюджет та інтеграцію, а правила після нового переїзду можуть виявитися менш сприятливими, ніж очікувалося.

Важлива тенденція: свобода вибору країни, яка на початку війни допомагала сім'ям возз'єднатися, дедалі частіше сприймається владою як механізм пошуку найвигідніших умов. Саме тому в ЄС обговорювали точніший облік переміщень і зближення стандартів підтримки.

Житло стає головним обмеженням

Житлова криза залишається однією з найбільших проблем у багатьох країнах. В Ірландії українців розміщували в готелях, іноді єдиних у невеликих містах. Уряд планував закривати частину центрів і перевіряти, чи справді люди потребують державного розміщення та допомоги.

Там також різко скорочували виплати для новоприбулих і готували зменшення підтримки для частини українців, які тривалий час жили в наданому державою житлі. Логіка цих рішень полягала в тому, щоб зберегти допомогу для найбільш уразливих, але підштовхнути працездатних людей до самозабезпечення.

У Нідерландах інструмент інший: допомога від початку була порівняно невеликою, тому обговорювалася насамперед плата за проживання для тих, хто має дохід. Світлана пов'язувала це із загальною європейською тенденцією: якщо людина заробляє, держава поступово перекладає на неї більшу частину витрат на повсякденне життя.

Проблема не зводиться до небажання працювати. Навіть за наявності роботи знайти житло важко, а однієї зарплати може не вистачити сім'ї з дітьми. У Нідерландах обговорювали використання рекреаційних будинків для постійного проживання, повернення до формату гуртожитків та створення житла для літніх людей, щоб запустити рух на житловому ринку. На дату ефіру це були напрями пошуку рішення, а не гарантія швидкого збільшення пропозиції.

Бідніші країни ризикують втратити людей

Водночас становище українців у менш заможних країнах могло бути значно важчим. У наведеному в ефірі дослідженні щодо Румунії 58% опитаних називали роботу основним джерелом доходу, але серед працевлаштованих багато хто повідомляв, що заробітку не вистачає на основні потреби.

У Молдові значна частина респондентів залежала від гуманітарної допомоги, а частині людей бракувало грошей на проживання. Автори дослідження попереджали: подальше скорочення фінансування може призвести до бідності, небезпечного передчасного повернення в Україну або нового переміщення до інших країн.

Так виникає замкнене коло. Бідніші держави не мають достатньо ресурсів для тривалої підтримки, люди переїжджають до заможніших країн, а ті через додатковий тиск на житло та бюджети посилюють власні правила. На думку Світлани, саме з таких різних національних проблем поступово формується спільний європейський напрям політики.

Норвегія обмежує повторне повернення

Норвегія одночасно допомагала іншим країнам приймати українців і посилювала власні умови. Наприкінці травня 2024 року було оголошено, що люди, які не продовжили дозвіл або відмовилися від нього після виїзду, у багатьох випадках не зможуть знову отримати колективний захист після повернення.

Для Нідерландів на той момент діяла інша практика: людина могла виписатися, виїхати, а потім повернутися і знову пройти процедуру. Тому норвезьке рішення Світлана розглядала як важливий прецедент, але не як уже ухвалене загальноєвропейське правило.

Імовірність обмежень на багаторазову зміну країни вона називала власним припущенням, заснованим на загальному напрямі дискусії. Готового рішення ЄС про те, що людина повинна залишатися саме в першій обраній країні, на дату ефіру не було.

Робота стає умовою довгострокової перспективи

Німеччина зіткнулася з іншою проблемою: попри велику кількість українців, працевлаштування залишалося низьким. Влада визнала, що тривалий підхід із початковим навчанням та інтеграцією, після яких люди мали шукати роботу, не дав очікуваного темпу. Серед перешкод називали німецьку мову, нестачу місць у дитячих садках і школах, а також складне визнання дипломів та професійних дозволів.

У Швейцарії рівень зайнятості також суттєво відрізнявся між кантонами. Там, де було більше міжнародних компаній, знайти роботу без досконалого знання місцевої мови було простіше. У франкомовних та італомовних регіонах результати були гіршими. Як можливий стимул обговорювали перспективу резидентського статусу для людей, які працюють і не залежать від соціальної допомоги.

У відповідях на запитання Світлана наголошувала, що в Нідерландах українці й тоді могли переходити на наявні види дозволів на проживання, якщо відповідали звичайним умовам. Проте окремої спрощеної процедури для всіх економічно самостійних українців на дату ефіру не існувало.

Чеський досвід самозабезпечення

Чехія стала прикладом того, як скорочення допомоги може змінити баланс витрат і надходжень. Плату за державне житло там почали стягувати раніше, а продовження проживання пов'язували з працевлаштуванням. У результаті багато людей перейшли до оренди квартир і самостійної оплати житла.

За наведеними в ефірі даними, надходження від податків і страхових внесків українців уже перевищували витрати на їхню підтримку. Більшість працездатних працювала легально, хоча часто на нестабільних або некваліфікованих посадах. Гуманітарну допомогу продовжували отримувати переважно вразливі групи, а більша частина українських сімей уже самостійно оплачувала оренду.

Окремо в Чехії представили законодавчу пропозицію щодо довгострокового проживання для економічно самостійних українців, які не отримують державної соціальної підтримки. Це ще не було готовим правом, але відповідало ширшій тенденції: країни шукають спосіб залишити тих, хто працює, сплачує податки та інтегрувався.

Яким може бути продовження захисту

На початку червня 2024 року Європейська комісія обговорювала можливість нового продовження тимчасового захисту. Одним із варіантів було гнучкіше застосування директиви, щоб захист можна було зберігати, доки не зникнуть причини, через які його запровадили.

Паралельно обговорювали спільні стандарти проживання, доступу до роботи та участі українців у житті приймаючих держав. Такі стандарти могли б зменшити різницю між країнами, яка стимулює вторинну міграцію. Серед політичних пропозицій також звучали дозволи на проживання для навчання і роботи та довгострокові перспективи після кількох років легального перебування.

Однак Світлана чітко відокремлювала дискусії від готових рішень. Європейські вибори, формування нових політичних структур і літня перерва означали, що швидких змін вона не очікувала. Усі конкретні правила мали спочатку з'явитися на рівні ЄС, а потім бути реалізовані окремими країнами.

Для кого відповідей поки немає

Орієнтація на роботу не розв'язує становище пенсіонерів, людей з інвалідністю та інших осіб, які не можуть перейти на самозабезпечення. У відповідях глядачам Світлана визнавала, що на той момент не бачила зрозумілого довгострокового механізму для літніх людей після завершення тимчасового захисту.

У Нідерландах звичайне возз'єднання сім'ї не давало дорослим дітям автоматичного права привезти батьків. Так само не було підстав обіцяти українцям позачергове соціальне житло або спрощене громадянство. Можливі гуманітарні чи інші перехідні рішення залишалися лише припущеннями.

Загальний напрям літа 2024 року був уже помітний: підтримку українців не планували раптово припиняти, але її дедалі сильніше пов'язували з інтеграцією та самостійністю. Масове повернення в Україну, на думку наведених в ефірі експертів, залежало від трьох базових умов - безпеки, роботи та житла. Поки вони не забезпечені, Європі доведеться продовжувати захист, одночасно шукаючи окремі рішення для самостійних і вразливих людей.