Що очікувало громадян третіх країн після завершення тимчасового захисту у вересні 2023 року

У червні 2023 року Нідерланди готувалися змінити порядок перебування окремої групи людей, які приїхали з України після початку повномасштабної війни, але не мали українського громадянства. Йшлося про громадян третіх країн, які жили в Україні на підставі тимчасової посвідки та встигли зареєструватися в Нідерландах до 18 липня 2022 року. Їхній спеціальний режим мав завершитися 4 вересня 2023 року. Світлана Кошек пояснила, як на той момент планували розглядати їхні справи, де вони могли проживати під час процедури та які можливості добровільного виїзду їм пропонували.

Матеріал відображає зміст ефіру, опублікованого 11 червня 2023 року, та описує правила, строки й програми, які обговорювалися для визначеної групи громадян третіх країн у той період.

Кого стосувалися зміни

Після початку війни до Нідерландів прибували не лише громадяни України, а й іноземці, які до цього тимчасово жили в Україні. До 18 липня 2022 року частина з них встигла зареєструватися та отримати тимчасовий захист. Після цієї дати нових заявників із такої категорії вже не приймали за тим самим порядком.

За наведеними в ефірі даними, спочатку йшлося приблизно про п'ять тисяч людей. Згодом у Нідерландах залишалося близько чотирьох із половиною тисяч. Спершу завершення їхнього статусу пов'язували з 4 березня 2023 року, але потім строк продовжили до 4 вересня, оскільки для подальшого розгляду та розміщення цієї групи потрібен був додатковий час.

Важливе обмеження: ці правила не стосувалися всіх людей, які виїхали з України. У центрі розбору були саме особи без українського громадянства, які мали в Україні тимчасове право на проживання, прибули на початку війни, зареєструвалися до встановленої дати та отримали повідомлення про завершення захисту 4 вересня 2023 року.

Як мали розглядати різні справи

У роз'ясненні людей умовно поділяли на три групи. Приблизно 1200 осіб походили з країн, які на той момент Нідерланди вважали безпечними. Світлана пояснювала, що для них імовірність отримати притулок була низькою, якщо вони не могли довести особисту небезпеку. Їхні справи планували опрацьовувати швидше.

Інша невелика група, близько ста людей, походила з країн, де тривали війни. В ефірі насамперед згадували Сирію та Ємен. Для таких заявників шанси на позитивне рішення оцінювалися як значно вищі, а їхні справи також можна було розглядати порівняно швидко.

Найбільшою залишалася група приблизно з 3300 людей. Їхні обставини не дозволяли зробити очевидний висновок лише за країною походження, тому кожну заяву потрібно було оцінювати індивідуально. Саме для цієї групи процедура могла тривати довше, а результат не можна було передбачити заздалегідь.

Такий поділ не означав автоматичного рішення для кожної окремої людини. Країна громадянства була важливою обставиною, але в неоднозначних справах мали значення конкретна ситуація заявника та докази ризику.

Хто відповідав за проживання після 4 вересня

До завершення спеціального режиму багато людей із цієї групи жили в муніципальних локаціях разом з українцями. Після 4 вересня 2023 року муніципалітети вже не мали залишатися основними відповідальними за їхнє утримання. Люди, які проходили процедуру притулку, переходили під відповідальність організації, що займається розміщенням шукачів притулку.

Для цього готували близько трьох тисяч місць. Одночасно переселити таку кількість людей було складно, тому переїзди планували проводити поетапно. Конкретну групу мали попереджати приблизно за шість тижнів до переселення.

Якщо до 4 вересня для людини ще не знаходилося нового місця, а її процедура тривала, організація могла домовлятися з окремими муніципалітетами про тимчасове продовження проживання. Проте участь муніципалітетів у такому рішенні мала бути добровільною. Це означало, що можливість залишитися в попередній локації не була гарантованою для кожного.

Окремі наслідки виникали для тих, хто жив у приватних приймаючих сім'ях. Після завершення тимчасового захисту припинялися виплати, пов'язані з цим режимом. Крім того, перебування та реєстрація такої людини в будинку вже могли враховуватися під час визначення субсидій або інших виплат приймаючій сім'ї. Спеціальне правило, за яким проживання отримувачів тимчасового захисту не мало впливати на становище господарів, для цієї групи більше не повинно було діяти.

Що відбувалося після рішення щодо притулку

Якщо процедура завершувалася позитивно, людина отримувала дозвіл на проживання та переходила до правил, передбачених для визнаних біженців. Подальшим розміщенням знову займався муніципалітет, але це вже не означало повернення до тієї самої локації, де проживали українці під тимчасовим захистом. Виникало право на розміщення або соціальне житло за іншим порядком, а також застосовувалися відповідні правила допомоги та власних внесків.

У разі відмови людина мала залишити Нідерланди. Її могли перевести до спеціального центру, призначеного для підготовки до виїзду. Далі відповідальна організація мала узгоджувати документи, транспорт і країну, до якої можливе повернення.

Найчастіше такою країною була держава громадянства. Однак у деяких випадках виїзд міг бути організований і до іншої країни, з якою людина мала достатній зв'язок, наприклад раніше там проживала. Усі ці питання залежали від індивідуальної справи, а не лише від факту попереднього проживання в Україні.

Який ризик мав значення для притулку

Світлана звертала увагу на головний зміст процедури притулку: вона призначена для захисту людини від реальної небезпеки для життя чи здоров'я. Самого небажання повертатися, складного матеріального становища, відсутності житла або гіршої якості медичної допомоги в країні громадянства для позитивного рішення було недостатньо.

Небезпеку потрібно було обґрунтувати та підтвердити. Коли йшлося про здоров'я, малося на увазі не просто те, що в іншій країні складніше лікуватися або немає бажаного лікаря. За поясненням в ефірі, ризик мав бути настільки серйозним, щоб повернення створювало загрозу життю або різкому критичному погіршенню стану.

Наявність кількох громадянств також могла впливати на оцінку. Якщо людина мала паспорт безпечної країни, це могло істотно послабити підстави для захисту, навіть якщо з іншою країною громадянства були пов'язані ризики. Тому орієнтуватися лише на загальну ситуацію в одній державі було недостатньо.

Добровільний виїзд і тимчасова фінансова допомога

Для людей, які не хотіли чекати завершення процедури та були готові добровільно виїхати, у 2023 році діяла короткострокова програма фінансової підтримки. Подати заяву можна було з 1 червня до 1 серпня. Вирішальне значення мала саме дата подання.

За заявами, поданими до 1 липня, передбачалося 5000 євро на кожну людину. Для заяв, поданих у липні до завершення програми, сума становила 2000 євро на людину. Також ішлося про допомогу з квитком та організацією від'їзду. Ці кошти мали полегшити облаштування після переїзду.

Програма могла бути практичним варіантом для того, хто вже схилявся до виїзду, мав країну, куди міг безпечно поїхати, і розумів, що його підстави для притулку слабкі. Світлана наголошувала на різниці між добровільним рішенням у межах програми та очікуванням імовірної відмови: після завершення процедури людину все одно могли зобов'язати виїхати, але право на цю тимчасову виплату вже могло бути втрачено.

Водночас фінансова пропозиція не скасовувала права звернутися по захист, якщо повернення справді створювало доведену небезпеку. Рішення мало залежати від особистих обставин, реальних ризиків і можливості безпечно облаштуватися в іншій країні.

Рішення потрібно було приймати вчасно

Головний висновок ефіру полягав у тому, що громадянам третіх країн із цієї вузької групи не варто було пасивно чекати 4 вересня. Людям із реальними підставами для притулку потрібно було готувати докази своєї небезпеки, а тим, хто міг безпечно виїхати та сумнівався в перспективах заяви, варто було врахувати строк дії програми добровільного повернення.

Це був вибір між різними процедурами з різними наслідками, а не продовження звичного режиму тимчасового захисту. Влітку 2023 року важливо було точно визначити, до якої категорії належить людина, хто відповідатиме за її проживання та чи є в неї підтверджені підстави залишитися в Нідерландах.