Чому PVV перемогла на виборах 2023 року і чого тоді чекали від правого повороту

Перемога Партії свободи Герта Вілдерса на парламентських виборах у Нідерландах стала несподіванкою не тому, що країна змістилася вправо, а тому, що перше місце посів саме політик із багаторічною радикальною репутацією. В ефірі від 27 листопада 2023 року Світлана Кошек пояснює, як накопичене невдоволення, помилки конкурентів і зміна риторики Вілдерса привели PVV до перемоги, а також чому результат виборів ще не означав негайного втілення всіх її обіцянок.

Стаття відтворює оцінки та очікування, висловлені в ефірі 27 листопада 2023 року, до завершення коаліційних переговорів і формування нового уряду Нідерландів.

Правий поворот почався раніше

На думку Світлани, рух Нідерландів вправо не виник за одну виборчу ніч. Демократична політика часто нагадує маятник: після тривалого зміщення в один бік зростає попит на протилежний курс. VVD Марка Рютте залишалася правоцентристською партією, але заради коаліцій із лівішими силами підтримувала рішення, які частина її традиційних виборців сприймала як відступ від колишніх пріоритетів бізнесу та людей, які працюють.

Невдоволення посилювали суперечки навколо кліматичної політики. Саму потребу захищати природу багато хто не заперечував, але заходи, що загрожували роботі та господарствам фермерів, сприймалися як надмірні. Успіх фермерської партії на попередніх виборах до Сенату вже показав, що маятник хитнувся вправо.

До цього додалося погіршення матеріального становища. Світлана не зводить його лише до політики уряду: на ціни й добробут впливали війна та загальна криза. Проте саме в періоди невпевненості особливо добре працюють прості пояснення, обіцянки швидко все виправити та пошук винних серед мігрантів або політичних еліт.

Чому переміг саме Вілдерс

Правий результат був очікуваним, але PVV довго не вважали головним фаворитом. Поруч були VVD, фермерська партія BBB і новий соціальний контракт Пітера Омцігта. Усі вони пропонували правіший курс і говорили про скорочення міграції, але мали більш стриманий образ. Вілдерса ж багато років асоціювали з різкими заявами проти ісламу, вимогами вигнання мігрантів і конфліктною поведінкою.

Однак конкуренти припустилися помилок. VVD після відходу Рютте втратила частину підтримки, а її нова лідерка спочатку не виключила співпраці з Вілдерсом. Для PVV це стало важливим сигналом: партія, яку раніше відсували від влади, раптом отримала шанс увійти до коаліції.

BBB, на думку Світлани, надто покладалася на успіх попередньої кампанії та недостатньо переконливо представила можливого кандидата на посаду прем'єр-міністра. Омцігт довго не давав чіткої відповіді, чи готовий сам очолити уряд, пізно завершив програму і часто пояснював складні реформи складною мовою. Це послабило його позиції серед виборців, які чекали простих і зрозумілих відповідей.

Вілдерс, навпаки, скористався моментом. Він пом'якшив тон, заявив, що давні вимоги щодо ісламу зараз не є пріоритетом, і продемонстрував готовність працювати з іншими партіями. Він говорив саме про те, що хвилювало людей, і робив це простими словами. Поєднання помилок суперників із його дисциплінованою завершальною кампанією дало PVV перше місце.

Освіта, міста та мова кампанії

Показані в ефірі виборчі дані вказували на помітні відмінності між групами виборців. У великих містах частіше перемагали зелені та ліві сили, хоча були винятки. Партії на кшталт Volt, D66 і союзу GroenLinks-PvdA отримували більшу підтримку серед людей із вищою освітою, тоді як PVV і деякі інші праві партії були сильнішими серед виборців із нижчим рівнем освіти.

Світлана не подає освіту як єдине пояснення вибору. Її висновок стосується передусім політичної комунікації: партії, які говорили про перебудову системи складними поняттями, могли не достукатися до значної частини суспільства. Вілдерс пропонував короткі формули - що саме він змінить, кого обмежить і на що витратить гроші. Навіть коли за ними не було розрахунків, вони звучали зрозуміліше.

Перемога ще не дає повної влади

PVV отримала 37 із 150 місць. Для більшості потрібно щонайменше 76, тому Вілдерс не міг керувати одноосібно. Йому були потрібні партнери, а найочевидніша права коаліція складалася з PVV, VVD, Нового соціального контракту та, ймовірно, BBB.

Омцігт раніше заперечував не будь-яку співпрацю, а передусім пропозиції, що суперечать Конституції. Після виборів Вілдерс одразу заявив, що готовий діяти в межах Конституції та чинного законодавства. BBB також демонструвала готовність до переговорів. Найскладнішою стала позиція VVD: після втрати місць партія оголосила, що хоче піти в опозицію, хоча могла підтримувати окремі рішення.

Без VVD стійку праву більшість було важко скласти. Теоретично залишалася коаліція без PVV за участю лівих і центристських сил, але Світлана вважала її нестабільною. Ігнорування партії, за яку проголосувала приблизно чверть виборців, могло посилити суспільне невдоволення, а нові вибори могли дати Вілдерсу змогу виступити в ролі політика, якому еліти не дозволили реалізувати народний мандат.

Найкращий сценарій на той момент: швидко сформувати дієздатний уряд і змусити переможців перейти від гасел до відповідальності. Участь VVD могла додати управлінського досвіду, якого не мали ані PVV, ані нові партії.

Чому радикальні обіцянки не виконуються за один день

Навіть входження PVV до уряду не означало б негайної заборони ісламу, закриття кордонів або масового виселення людей. Нідерланди залишаються демократичною державою, де законопроєкти проходять перевірки, парламентське голосування та оцінку відповідності Конституції і європейським правилам. Ліві та зелені партії в опозиції також могли б активно заперечувати радикальні зміни.

Коаліція вимагає переговорів. Партії визначають свої пріоритети, межі поступок і розподіл відповідальності, а посередники шукають спільні позиції. Саме тому публічна відмова від переговорів ще до їх початку, на думку Світлани, була помилкою VVD. Формування уряду могло тривати місяці, і сам склад нового парламенту не змінював правила автоматично.

Що могло змінитися в міграційній політиці

Учасники потенційної правої коаліції загалом погоджувалися, що міграцію потрібно скорочувати, але пропонували різні масштаби й механізми. Повне припинення приймання шукачів притулку не можна було запровадити простою заявою уряду. Потрібно було враховувати міжнародні, європейські та національні норми.

У дискусії розрізняли людей, яких переслідують через політичні погляди, релігію, походження чи сексуальну орієнтацію, людей, які рятуються від війни, та заявників, чиї підстави викликають сумніви. Найбільша згода в Європі, за оцінкою Світлани, була навколо необхідності швидше повертати тих, хто не має законних підстав для захисту. Щодо людей, які справді втекли від війни, залишалося питання: чи має їхній статус бути лише тимчасовим, чи після тривалого проживання можливий інший шлях.

Вілдерс також хотів відновити прикордонний контроль і домогтися для Нідерландів винятку з правил ЄС щодо міграції за прикладом окремого статусу Данії. Навіть за політичної підтримки це був би тривалий процес, що потребував би переговорів на європейському рівні. Намір вийти з ЄС мав ще менші перспективи, оскільки інші великі партії його не підтримували.

Трудова міграція та економічні обмеження

Обіцянка скоротити трудову міграцію також стикалася з практичними суперечностями. Нідерландським компаніям були потрібні висококваліфіковані фахівці, а частину робіт традиційно виконували працівники з інших країн. Обмежити їхній приїзд без відповіді на питання про дефіцит робочих рук і витрати для економіки було неможливо.

Світлана звертає увагу, що перед достроковими виборами партії не подали повних бюджетних розрахунків своїх програм. Тому обіцянки припинити зовнішні виплати, повернути субсидії чи збільшити внутрішні витрати залишалися політичними заявами. Реальний бюджет завжди вимагає показати, звідки надійдуть гроші та які видатки доведеться скоротити.

Що це означало для українців

На дату ефіру Світлана не очікувала різких змін для українців під тимчасовим захистом. Їхній статус значною мірою визначався рішеннями ЄС, а формування нідерландської коаліції та підготовка нових законів потребували часу. Вона припускала, що в разі вибору між м'якшим і жорсткішим варіантом правий уряд схилятиметься до суворішого, але не подавала це як уже ухвалене рішення.

Позиція Вілдерса проти витрат за кордоном могла торкнутися підтримки України. Та сама риторика знаходила відгук у людей, чия купівельна спроможність знизилася. Водночас гроші, не витрачені за кордоном, не обов'язково автоматично опинилися б у гаманцях громадян. Без бюджетних розрахунків неможливо було визначити, хто справді виграє від перерозподілу.

Практична порада Світлани для тих, хто хотів залишитися, залишалася незмінною: інтегруватися якомога швидше. Це не було гарантією нового статусу, але знання мови, робота та включеність у суспільство могли збільшити шанси за майбутніх змін. Для людей, які захочуть повернутися, вона очікувала програм допомоги, але конкретних рішень тоді ще не було.

Вибори як перевірка відповідальністю

Світлана оцінювала ситуацію без паніки. Вілдерс чесно переміг, і цей результат потрібно було визнати. Допуск до урядової відповідальності міг привести до одного з двох наслідків: або він навчиться домовлятися, відмовиться від нездійсненних вимог і реалізує частину підтримуваних суспільством змін, або нездатність перейти від шоу до управління послабить його на наступних виборах.

Головним ризиком вона вважала не сам правий поворот, а тривалу нездатність партій сформувати стабільну коаліцію. Швидка спільна робота могла зменшити поляризацію, тоді як нові вибори та взаємне блокування лише поглибили б поділ. Станом на 27 листопада 2023 року результат виборів визначив напрям дискусії, але остаточний курс країни ще залежав від коаліційних переговорів, компромісів і реальних розрахунків.